ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2026 року справа №200/81/26
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Блохіна А.А., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 200/81/26 (головуючий І інстанції Духневич О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 19.08.2025 № 262440030246 щодо відмови в призначенні пенсії за віком;
- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 23.02.1994 по 29.02.2000, що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та призначити пенсію за віком з 15.07.2025.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.08.2025 № 262440030246 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 23.02.1994 по 29.02.2000 на посаді старшого техніка в Київському автомобільно-дорожньому інституті Науково технічного центру "Автоінжінірінг";
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, з 15.07.2025.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального права.
Апелянт вважає правомірним спірне рішення про відмову позивачу в призначені пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
При обчисленні страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 13.08.1980 не зараховано період роботи з 23.02.1994 по 29.02.2000, оскільки виправлення в даті наказу на звільнення не завірено належним чином, що є порушенням «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
11.08.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням відповідача від 19.08.2025 № 262440030246 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. За цим рішенням страховий стаж позивача становить 17 років 10 місяців 13 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 23.02.1994 по 29.02.2000, оскільки виправлення в даті наказу на звільнення не завірено належним чином, що є порушенням "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях", яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 та "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58.
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі-Закон № 1788-XII) та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Закон № 1788-XII був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.
01 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058-IV.
За статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, страховий стаж здобутий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Норма про пріоритетність трудової книжки як документу, що підтверджує стаж роботи міститься й у Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637).
І лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, саме трудова книжка вважається основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.
Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16.
Відмовляючи в призначенні позивачу пенсії за віком, відповідач до страхового стажу не зарахував період роботи з 23.02.1994 по 29.02.2000, оскільки виправлення в даті наказу на звільнення не завірено належним чином, що є порушенням "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях", яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 та "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58.
З копії трудової книжки серія НОМЕР_1 від 13.08.1980 вбачається, що позивач у період з 23.02.1994 по 29.02.2000 працював старшим техніком в Київському автомобільно-дорожньому інституті Науково технічного центру "Автоінжінірінг". Так, із оскаржуваного запису в трудовій книжці вбачається, що в записі наказу про звільнення наявне виправлення цифри " 9".
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі № 687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Крім того, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
При цьому, суд зазначає, що попри виправлення цифри " 9", спірний запис про звільнення містить найменування підприємства, посаду, дату звільнення з роботи. Запис виконаний у встановленому порядку, має підпис відповідальної посадової особи, завірений печаткою підприємства, що свідчить про його офіційний характер та не може бути підставою для невизнання відповідного періоду роботи позивача, оскільки недоліки у веденні кадрової документації з вини роботодавця не можуть покладатися на працівника.
Крім того, відповідачем не було наведено жодних доказів на підтвердження недостовірності внесених до трудової книжки відомостей, не здійснено запитів або перевірок до архівних установ чи правонаступників підприємства, що суперечить їх обов`язку щодо повного й об`єктивного з`ясування обставин при вирішенні питання про призначення пенсії.
За формою РС-право судом встановлено, що період роботи позивача з 23.02.1994 по 29.02.2000 не зараховано відповідачем до страхового стажу.
За таких обставин суд доходить висновку, що період роботи позивача з 23.02.1994 по 29.02.2000 підтверджений належними доказами та підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 23.02.1994 по 29.02.2000 на посаді старшого техніка в Київському автомобільно-дорожньому інституті Науково технічного центру "Автоінжінірінг", що в своїй сукупності становить 06 років 00 місяці 07 днів.
В спірному рішенні відповідача зазначено, що страховий стаж позивача становить 17 років 10 місяців 13 днів. Вказане також підтверджується протоколом розрахунку стажу форми РС-право від 19.08.2025.
Тобто, загальний страховий стаж позивача становить 23 роки 11 місяців 20 днів (з урахуванням зарахованого за цим рішенням страхового стажу 06 років 00 місяці 07 днів).
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . До територіального органу Пенсійного фонду України позивач звернувся із заявою 11.08.2025 у віці 63 років.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки, позивач досяг 63 років 14.07.2025, його звернення до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відбулось 11.08.2025, тобто в межах тримісячного строку визначеного п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV, то призначення пенсії має відбутися з 15.07.2025 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Отже, позивач набув право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV у зв`язку з досягненням 63-річного віку та наявністю страхового стажу, визначеного ст. 26 Закону № 1058-IV з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років, при цьому за матеріалами цієї справи позивачем підтверджено страховий стаж 23 роки 11 місяців 20 днів.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.08.2025 № 262440030246 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком;
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 23.02.1994 по 29.02.2000 на посаді старшого техніка в Київському автомобільно-дорожньому інституті Науково технічного центру "Автоінжінірінг";
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV з 15.07.2025.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 200/81/26 (головуючий І інстанції Духневич О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 17 червня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Е.Г. Казначеєв
А.А. Блохін