ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
17 червня 2026 року м. Дніпро справа № 160/25416/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року в адміністративній справі №160/25416/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № l та скасувати рішення від 04.06.2025 року № 046050024949 та від 20.08.2025 року № 046050024949;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період проходження військової служби з 18.05.2014 року по 17.05.2015 року та з 05.09.2022 року по 20.09.2024 року до пільгового стажу за Списком № l, а періоди з 07.06.2014 року по 26.08.2014 року та з 11.12.2022 року по 16.01.2023 року зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 із розрахунку один місяць за три;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи з 17.06.1990 року по 10.06.1991 року, з 12.07.1993 року по 13.09.1993 року до загального страхового стажу;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 27.05.2025 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 27.05.2025.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково, а саме, суд:
- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.06.2025 року № 046050024949;
- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.08.2025 року № 046050024949;
- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 період проходження військової служби з 18.05.2014 року по 18.05.2015 року та з 05.09.2022 року по 20.09.2024 року до пільгового стажу за Списком № l, а періоди з 07.06.2014 року по 26.08.2014 року та з 11.12.2022 року по 16.01.2023 року зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 із розрахунку один місяць за три;
- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 17.06.1990 року по 10.06.1991 року, з 12.07.1993 року по 13.09.1993 року до загального страхового стажу;
- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 27.05.2025 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 27.05.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За результатом розгляду заяви від 27.05.2025, наданими наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу встановлено: вік позивача - 51 рік 11 місяців 18 днів; страховий стаж складає - 27 років 06 місяців 14 днів; пільговий стаж за Списком № 1 становить - 06 років 07 місяців 17 днів. До пільгового стажу за наданими документами зараховано всі періоди роботи. Періоди військової служби з 18.05.2014 року по 17.05.2015 року та з 05.09.2022 року по 20.09.2024 зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058. За доданими документами до страхового стажу згідно трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_1 від 17.06.1990 не зараховано період роботи в колгоспі імені Ілліча Петровського району Кіровоградської області з 17.06.1990 по 13.09.1993 (запис 1-2), оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою колгоспу, відсутні дані щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві. Для підтвердження вищезазначеного періоду роботи відповідно до пункту 3 Порядку № 637 заявником надано довідку від 20.05.2025 року № 01-32/256, видану архівною установою «Трудовий архів» Петриківської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про відпрацьовані вихододні. Довідка не підлягає розгляду, оскільки неповністю зазначено ім`я та по батькові заявника - « ОСОБА_2 » у документах за 1990 рік, « ОСОБА_3 », «у первинних документах під прізвищем ОСОБА_4 » у документах за 1993 рік. Інформації стосовно наявності на підприємстві інших осіб з таким прізвищем, ім`ям та по батькові у довідці не зазначено. Вищезазначений період частково зараховано до страхового стажу періодом проходження строкової військової служби з 10.06.1991 по 11.06.1993, яка проходила під час членства в колгоспі, враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 04.06.2025 прийнято рішення № 046050024949 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. За викладених обставин, апелянт вважає, що рішення, ухвалене судом першої інстанції, є необґрунтованим, судом неповно з`ясовано обставини по справі та не надано правильної оцінки аргументам учасників справи.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
27.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
04.06.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 від 27.05.2025 та прийнято рішення №046050024949, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
В даному рішенні зазначено наступне:
Відповідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Вік заявника на дату звернення 51 рік 11 місяців 18 днів.
Страховий стаж становить 27 років 06 місяців 14 днів.
Пільговий стаж за Списком №1 становить 06 років 07 місяців 17 днів.
За доданими документами до загального страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з червня 1990 по травень 1991, з липня 1993 року по листопад 1993 року згідно архівної довідки від 20.05.2025 №01-32/256, виданої архівною установою «Трудовий архів», оскільки неповністю зазначено ім`я та по батькові заявника. Інформації стосовно наявності інших осіб з таким прізвищем, ім`ям та по батькові у довідці не зазначено.
До пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.
Відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю пільгового стажу.
Заявник не працює.
Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 10.06.2027.
13.08.2025 року позивач повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком №1 та відповідним пакетом документів.
20.08.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 від 13.08.2025 та прийнято рішення №046050024949, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
В даному рішенні зазначено наступне:
Вік заявника 52 роки 02 місяці.
Відповідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Страховий стаж складає 27 років 09 місяців 10 днів.
Пільговий стаж за Списком №1 складає 06 років 07 місяців 13 днів.
Страховий стаж з урахуванням додаткових років за роботу за Списком №1 складає 33 роки 09 місяців 10 днів.
До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з червня 1990 по травень 1991, з липня 1993 року по листопад 1993 року згідно архівної довідки від 20.05.2025 №01-32/256, виданої архівною установою «Трудовий архів», оскільки неповністю зазначено ім`я та по батькові заявника. Інформації стосовно наявності нших осіб з таким прізвищем, ім`ям та по батькові у довідці не зазначено.
До пільгового стажу за Списком №1 враховано всі періоди за виключенням відпусток без збереження заробітної плати, простоїв, інших відволікань.
Відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю пільгового стажу.
Не погодившись з такою позицією пенсійних органів, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 від 17.06.1990 містить наступні записи:
- 17.06.1990 прийнятий в члени колгоспу імені Ілліча Петровського району Кіровоградської області на підставі протоколу №2 від 30.06.1990 (запис №1);
- 13.09.1993 звільнений з членів колгоспу за власним бажанням на підставі наказу №7 від 13.09.1993 (запис №2).
Згідно архівними довідками від 20.05.2025 №01-32/255 та №01-32/256, виданою архівною установою Трудовий архів Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, є дані про кількість відпрацьованих вихододнів ОСОБА_1 за період з червня 1990 по травень 1991 та з липня по листопад 1993, а саме:
- за 1990 р. 161 вихододень;
- за 1991 р. 130 вихододень;
- за 1993 р. 54 вихододні.
Підстава: Ф. №18, оп. №1, спр. 7, арк. 22, спр. 2, арк. 25, спр. 6, арк. 10.
Вказана довідка містить всі необхідні підписи та печатки.
Отже, вищевказаними документами та трудовою книжкою серії НОМЕР_1 підтверджено періоди роботи позивача з 17.06.1990 по 10.06.1991 та з 12.07.1993 по 13.09.1993 у колгоспі.
Щодо відсутності печатки в трудовій книжці, колегія суддів зазначає, що на момент внесення записів до трудової книжки позивача діяли Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), та Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), які містять аналогічні положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція № 162.
Пунктами 2.11, 2.12, 2.13 глави 2 Інструкції № 58 передбачено занесення відомостей про працівника, а саме відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналіз вказаних вище норм у сукупності із встановленими обставинами свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року у справі № 654/890/17, яка в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За викладених обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстнції про протиправність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи з 17.06.1990 по 10.06.1991 та з 12.07.1993 по 13.09.1993.
Щодо позовних вимог позивача про зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 період проходження військової служби з 18.05.2014 року по 18.05.2015 року та з 05.09.2022 року по 20.09.2024 року до пільгового стажу за Списком № l, а періоди з 07.06.2014 року по 26.08.2014 року та з 11.12.2022 року по 16.01.2023 року зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 із розрахунку один місяць за три, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до довідки від 13.10.2014 №17, яка видана Військовою частиною-польовою поштою НОМЕР_2 , позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у період з 07.06.2014 по 26.08.2014 біля смт. Старобешево-м.Іловайськ.
Відповідно до довідки від 24.12.2024 №3154, яка видана Військовою частиною НОМЕР_3 , позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, Бахмутський район, Бахмутська міська ТГр.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Також, цією статтею Закону передбачено види військової служби, до яких зокрема віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 1 пункту 2.3 розділу II Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міноборони України від 14.08.2014 №530, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Таким чином, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач на момент призову на службу у Збройні Сили України працював за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з повним робочим днем у шахті, яка віднесена до Списку №1, та оскільки у період 18.05.2014 року по 18.05.2015 року та з 05.09.2022 року по 20.09.2024 року перебував на військовій службі, вказані періоди підлягають зарахуванню позивачу до стажу роботи по Списку №1.
Разом з тим, загальний період військової служби під час мобілізації підлягає зарахуванню до страхового стажу без пільгового обчислення у кратному розмірі, а період безпосередньої участі у бойових діях у воєнний час - з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Отже, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач на момент призову на службу у Збройні Сили України працював за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з повним робочим днем у шахті, яка віднесена до Списку №1, та оскільки у період з 07.06.2014 року по 26.08.2014 року та з 11.12.2022 року по 16.01.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, вказані періоди підлягають зарахуванню позивачу у трикратному розмірі до Списку №1.
Відтак, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року в адміністративній справі №160/25416/25 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року в адміністративній справі №160/25416/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак