ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
17 червня 2026 року м. Дніпро справа № 280/4309/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року
у справі №280/4309/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила (а.с.103-109):
- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області при призначенні пенсії у виключенні з обсягу загального страхового стажу певних періодів роботи, підтверджених трудовою книжкою; не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивачки в зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1 в полуторному розмірі (з коефіцієнтом кратності 1.5) для визначення розміру коефіцієнту страхового стажу (Кс) відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при обчислення розміру пенсії; не зарахуванні днів простою підприємства у 2020-2022 роках у кількості, що не перевищує 1 місяць за календарний рік, до складу пільгового стажу під час зупинення роботи підприємства, пов`язаного з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та у не призначенні збільшення розміру пенсії за понаднормативний стаж, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у не усуненні допущених порушень розрахунку розміру пенсії позивачки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області при її призначенні;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок розміру пенсії позивача з часу призначення пенсії із:
включенням до складу загального страхового стажу в повному обсязі періодів роботи позивачки з 01.10.2004 по 31.12.2004 (3 місяці), з 01.03.2005 по 15.03.2005 (15 днів), з 10.10.2008 по 04.10.2009 (11 місяців 24 дні), 01.05.2011 по 30.10.2011 (6 місяців) відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.08.1998;
включенням до складу пільгового стажу за Списком №1 днів простою підприємства в обсязі, що не перевищує 1 місяць за кожний календарний рік, в якому відбувався простій підприємства, а саме: за 2020 рік - 30 календарних днів за час вимушеного простою з 19.03.2020 по 31.05.2020 та з 02.11.2020 по 30.11.2020, за 2021 рік - весь період простою у кількості 21 календарних дні за час вимушеного простою з 25.03.2021 по 18.04.2021, за 2022 рік - весь період простою 21 календарних дні за час вимушеного простою з 03.02.2022 по 23.02.2022, - під час зупинення роботи підприємства пов`язаного з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), як працівнику, який працює у зоні відчуження ЧАЕС;
зарахуванням періодів роботи позивачки в зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1 з роботи з 18.05.2016 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 20.06.2021 та 01.07.2021 по 28.06.2022 до страхового стажу у полуторному розмірі (з коефіцієнтом 1,5), відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з обов`язковим включенням цього періоду у полуторному розмірі в розрахунок розміру коефіцієнту страхового стажу (Кс) відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при обчислення розміру пенсії, на підставі уточнюючих довідок, виданих Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС», за встановленою формою Додаток №5 (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №920 від 05.07.2006, № №8162 від 26.08.2021 та №9983 від 26.01.2024;
зарахуванням до понаднормового стажу всього стажу, що перевищує мінімально встановлений обсяг у 15 років, відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із збільшенням розміру пенсії позивача за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ч.1 ст.28 Закону України № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виходячи з розміру цього мінімуму, який щорічно встановлюється законом на 01 січня відповідного календарного року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести виплату перерахованої пенсії з часу її призначення з урахуванням раніше проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачці призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Позивачка зазначає, що під час такого призначення їй безпідставно не було зараховано весь страховий та пільговий стаж роботи. Вважає, що пільговий стаж роботи у зоні відчуження на Чорнобильській АЕС повинен бути зарахований у повному обсязі в полуторному розмірі. Також позивачка зазначає, що розрахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, вчинені під час призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення:
зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.10.2004 по 31.12.2004, з 01.03.2005 по 15.03.2005, з 10.10.2008 по 04.10.2009, 01.05.2011 по 30.10.2011;
зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 18.05.2016 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 20.06.2021, з 01.07.2021 по 28.06.2022, без врахування періодів простою підприємства з 19.03.2020 по 31.05.2020, з 02.11.2020 по 30.11.2020, 25.03.2021 по 18.04.2021, з 03.02.2022 по 23.02.2022, з урахуванням полуторного розміру відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з включенням в розрахунок розміру пенсії коефіцієнту страхового стажу відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
зарахувавши ОСОБА_1 понаднормовий страховий стаж, що перевищує мінімально встановлений обсяг у 15 років, із збільшенням розміру пенсії позивачки за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з розміру цього мінімуму, який щорічно встановлюється законом на 01 січня відповідного календарного року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення та з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що не зарахування до страхового стажу позивачки роботи у Чорнобильській зоні відчуження у полуторному розмірі призвело до зменшення розміру призначеної позивачці пенсії та обмеження її права на отримання відповідної пенсії в повному розмірі. Суд зазначив, що позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачці періоду її роботи, відтак, оскільки періоди роботи позивачки з 01.10.2004 по 31.12.2004, з 01.03.2005 по 15.03.2005, з 10.10.2008 по 04.10.2009, 01.05.2011 по 30.10.2011 підтверджуються записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 07.08.1998, тому підглядають зарахуванню до страхового стажу в повному обсязі.
Також суд вказав, що позивачці призначено пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. 2 ч.1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, статті 13 Закону № 1788-XII, загальний страховий стаж розраховано у розмірі 26 років 2 місяці 7 днів, тому позивачці має здійснюватися розрахунок пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком. Разом з цим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивачки періоду простою підприємства, оскільки простій у спірні періоди не був пов`язаний із виробничою необхідністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційні скарги, кожен окремо, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вказують, що періоди роботи позивачки в зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1 з 18.05.2016 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 20.06.2021 та 01.07.2021 по 28.06.2022 зараховані до пільгового стажу позивача у полуторному розмірі (з коефіцієнтом 1,5). Періоди роботи позивачки з 01.10.2004 по 31.12.2004, з 01.03.2005 по 15.03.2005, з 10.10.2008 по 04.10.2009, 01.05.2011 по 30.10.2011 не зараховано через відсутність відомостей про нараховану заробітну плату в системі персоніфікованого обліку. Щодо перерахунку пенсії із збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років відповідачі зазначають, що позивачці призначено пенсію за ч.1 ст.27 Закону № 1058-IV, отже у позивача відсутнє право на застосування ч.2 ст.56 Закону № 796. Позивачці пенсія перераховується відповідно до змін у пенсійному законодавстві.
Позивачка подала відзиви на апеляційні скарги відповідачів, в яких просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як законне та обґрунтоване.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачами в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості в цій же частині.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі №280/5418/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 29.04.2024;
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити ОСОБА_1 призначену з 29.04.2024 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі №280/5418/24 з 29.04.2024 позивачці призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.
За відомостями пенсійного органу страховий стаж позивачки становить 26 років 02 місяці 07 днів, в тому числі пільговий стаж - 08 років 06 місяців 21 день.
Вважаючи протиправними дії відповідача-1 у не зарахуванні до пільгового стажу в полуторному розмірі періодів роботи за Списком №1 з 18.05.2016 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 20.06.2021 та 01.07.2021 по 28.06.2022, до страхового стажу періодів роботи 01.10.2004 по 31.12.2004 (3 місяці), з 01.03.2005 по 15.03.2005 (15 днів), з 10.10.2008 по 04.10.2009 (11 місяців 24 дні), 01.05.2011 по 30.10.2011, бездіяльність відповідача-2 щодо правильному розрахунку пенсії, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до Списку № 1, затвердженого постановою Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, час роботи повний робочий день у зоні відчуження дає право на пенсію на пільгових умовах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
До вказаного Списку, пункт 22.1-1г, віднесені працівники, зайняті повний робочий день у зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях, перелік якихзатверджується Мінприроди за погодженням з Мінсоцполітики та МОЗ. Згідно примітки установлено, що визначеним в позиції 22.1-1г працівникам призначається пенсія за віком на пільгових умовах починаючи з 1 січня 2010 року згідно з Постановою КМ № 173 від 24.02.2010.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 затверджено, зокрема, Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 4 розділу XXII Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами прані, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461 до вказаного списку віднесено роботи в зоні відчуження: працівники, зайняті на роботах у зоні відчуження, сумарна щільність забруднення території якої радіонуклідами становить 100 кБк/м2 і більше.
Згідно Пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженогоНаказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
На виконання вказаної постанови наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 13.03.2012 №576, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.05.2012 за № 771/21084, затверджено Перелік підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (далі Перелік №576).
Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» входить до Переліку №576.
Згідно ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановами Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року №250, від 30 червня 1998 року №982, від 07 лютого 2000 року №223, від 29 січня 2003 року №137, від 27 квітня 2006 року №571, від 10 вересня 2008 року №831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» передбачено, що особам, які постійно працюють або виконують службові обов`язки у зоні відчуження, час роботи зараховується до стажу роботи і вислуги років в полуторному розмірі (в тому числі за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію на віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36).
Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначені документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме:
довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;
документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Положеннями ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Це ж передбачено і п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Відповідно до вказаного Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За правилами п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, до складу страхового стажу позивачки входять спеціальні періоди роботи у зоні відчуження на Державному спеціалізованому підприємстві «Чорнобильська АЕС», які підтверджуються записами в трудовій книжці та довідками Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (а.с.20-24, 25, 26):
- №8162 (47-8162) від 26.08.2021 - за періоди роботи з 18.05.2016 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 30.06.2021 (простій з 19.03.2020 по 31.05.2020, з 02.11.2020 по 30.11.2020, з 25.03.2021 по 18.04.2021);
- №9983 (№47-9983) від 26.01.2024 за період роботи з 01.07.2021 по 28.06.2022 (простій з 03.02.2022 по 23.02.2022).
За наведеного вище правового регулювання є правильним висновок суду першої інстанції, що періоди роботи позивачки у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 18.05.2016 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 20.06.2021, з 01.07.2021 по 28.06.2022 підтверджується записами трудової книжки позивачки та відповідними довідками, а тому підлягають зарахуванню (за виключенням періодів простою підприємства з 19.03.2020 по 31.05.2020, з 02.11.2020 по 30.11.2020, 25.03.2021 по 18.04.2021, з 03.02.2022 по 23.02.2022), як стаж роботи за Списком №1 у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора).
Судом першої інстанції також правильно встановлено, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 враховано до стажу роботи по Списку №1 період роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС в кратності 1 (а.с.28).
Щодо доводів пенсійного органу про не зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи через відсутність інформації про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, суд апеляційної зазначає, що вказані обставини не можуть бути підставою для не зарахування періодів роботи позивачки, трудова діяльність якої підтверджена належним чином змістом трудової книжки.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За правилами ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Основами законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування (ст.4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування).
Відповідно до ст.6 Основ застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється
загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Коло осіб, які можуть бути застрахованими за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, визначається цими Основами та іншими законами, прийнятими відповідно до них.
Страхувальниками за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.
Відповідно до ч.1 ст.7 Основ загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню підлягають, зокрема, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту): а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.
За визначенням, наведеним в ст.1 Закону №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхування відповідно до цього Закону.
Згідно із статтею 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10.02.2021 у справі №805/3362/17-а, відповідно до якої страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язкові сплаті, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює ця особа, страхувальником сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Як підсумок, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що фізичні особи (працівники підприємств, які тимчасово були звільнені від своєчасного виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску) не повинні відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.
Отже, законодавцем обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника, а тому позивачка не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення спірного періоду до страхового стажу через відсутність інформації про сплату страхових внесків його роботодавцем, який є страхувальником.
З огляду на викладене, враховуючи, що періоди роботи позивачки з 01.10.2004 по 31.12.2004, з 01.03.2005 по 15.03.2005, з 10.10.2008 по 04.10.2009, 01.05.2011 по 30.10.2011 підтверджуються записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 07.08.1998, які недостовірними або неточними не визнані, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про зарахування до страхового стажу позивачки вказаних періодів роботи.
Стосовно позовних вимог в частині збільшення розміру пенсії позивача за кожний повний рік понаднормового страхового стажу понад 15 років на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини другою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Аналогічні приписи містив і п. «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII.
В той же час, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Відповідно до положень ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…».
Наведене свідчить, що обов`язковою умовою призначення особам пенсії за віком на пільгових умовах в повному розмірі, як працівникам, які зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 при стажі роботи не менше 20 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 15 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Частиною першою статті 27 Закону №1058-IV визначено формулу розрахунку розміру пенсії за віком, а частиною другою цієї статті передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 Закону №1058-IV, за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
В той же час для осіб, які працювали на визначених Списком №1, зазначена розрахункова величина має пільговий характер і визначена в п. «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII з урахуванням висновків в рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що особам, яким призначена пенсія на підставі пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII з урахуванням висновків в рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, розрахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку пенсії позивачки, позивачці призначено пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. 2 ч.1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, статті 13 Закону № 1788-XII, загальний страховий стаж розраховано у розмірі 26 років 2 місяці 7 днів.
Отже, позивачці має здійснюватися розрахунок пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, як то правильно встановлено судом першої інстанції.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми права.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі №280/4309/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров