ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
17 червня 2026 року м. Дніпро справа № 280/8905/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року
у справі №280/8905/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу суми єдиного внеску у вигляді недоїмки (боргу), що обліковується в інтегрованій картці платника податків, скасувавши вимогу №Ф-30У від 11.11.2020, видану відповідачем про стягнення на користь відповідача недоїмки, штрафу у сумі 11973,66 грн, яка знаходиться на примусовому виконанні в Оріхівському відділі державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу суми єдиного внеску у вигляді недоїмки (боргу), що обліковується в інтегрованій картці платника податків, скасувавши вимогу №Ф-30У від 24.02.2021, видану відповідачем про стягнення на користь відповідача недоїмки у сумі 2200,00 грн;
- зобов`язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків позивача суму заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відповідачем 11.11.2020 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30 У, відповідно до якої станом на 25.02.2021 позивачу нарахована заборгованість зі сплати єдиного внеску та штрафу в сумі 11973,66 грн., з яких: недоїмка - 11803,66 грн.; штраф - 170,00 грн та 24.02.2021 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30 У, відповідно до якої станом на 02.08.2021 позивачу нарахована заборгованість зі сплати єдиного внеску (недоїмка) в розмірі 2200 грн. Позивач зазначає, що він у спірний період здійснював трудову діяльність як найманий працівник на різних підприємствах, страхові внески за позивача були сплачені роботодавцями, тому у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, тому стягнення ЄСВ спричинить його подвійну сплату, що є неприпустимим та суперечитиме меті збору ЄСВ.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-30 У від 11.11.2020 на суму 5602,59 грн.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-30 У від 24.02.2021.
Зобов`язано Головного управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованої по вимозі №Ф-30 У від 24.02.2021 недоїмки (боргу) з єдиного внеску та нарахованої по вимозі №Ф-30 У від 11.11.2020 недоїмки (боргу) з єдиного внеску на суму 5602,59 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Суд виходив з того, що фізичні особи-підприємці, які одночасно перебувають у трудових відносинах, не повинні сплачувати подвійну суму єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування. ГУ ДПС у Запорізькій області протиправно нараховано позивачу єдиний внесок за період з лютого по грудень 2020 року включно, тобто період, коли за позивача у встановленому законом порядку були сплачені страхові внески. Разом з тим, оскільки матеріали справи не містять інформації щодо працевлаштування позивача протягом 2019 року та січня 2020 року, та сплати роботодавцем, за цей період, за позивача єдиного внеску та щодо оскарження позивачем рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну подачу декларації єдиного внеску №[номер приховано] від 06.04.2020 на суму 170,00 грн, тому суд дійшов висновку, що підлягає скасуванню вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30 У від 11.11.2020 на суму 5602,59 грн та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30 У від 24.02.2021 повністю.
Зважаючи на встановлені обставини, суд також дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання Головного управління ДПС у Запорізькій області виключити з інформаційної системи органів ДПС та інтегрованої картки платника податків відомості про наявність у ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування по вимозі №Ф-30 У від 24.02.2021 та по вимозі №Ф-30 У від 11.11.2020 на суму 5602,59 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Скаржник зазначає, що робота за трудовим договором на підприємстві не виключає можливості здійснення ним підприємницької діяльності. Протягом періоду, за який позивачу нарахована заборгованість, останній не відносився до осіб, які на підставі Закону №2464 звільняються від сплати єдиного внеску, тому відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати єдиного внеску, відтак для скасування оскаржуваної вимоги про сплати боргу (недоїмки) та виключення з інтегрованої картки платника податків позивача суму заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості в цій же частині.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 мав статус фізичної особи-підприємця у період з 22.10.2014 по 18.09.2024.
23.10.2014 позивача взято на облік як платника податків та платника єдиного внеску ГУ ДПС у Запорізькій області.
З 30.09.2015 позивач перебував на загальній системі оподаткування. Як платник на спрощеній системі оподаткування з 01.10.2015 по 01.01.2016 - платник єдиного податку (2 група 20%), з 01.04.2017 по 30.06.2019 як платник єдиного податку (3 група 5%).
18.09.2024 за власним рішенням ОСОБА_1 його статус фізичної особи-підприємця припинено.
Підтвердженням фактів реєстрації як фізична-особа підприємець і реєстрації припинення статусу фізичної особи-підприємці є відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно, номер запису 2091000[телефон приховано] від 22.10.2014, номер запису 200091006[телефон приховано] від 18.09.2024.
Також відповідно інформації з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по формі ОК-5 за період з 2005 року по 2024 рік, ОСОБА_1 був найманим працівником, перебуваючи у трудових відносинах з такими суб`єктами, які в свою чергу виступали у ролі страхувальників, тобто мали обов`язок щодо сплати за позивача єдиного внеску:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Забір`я», код ЄДРПОУ: 00476665;
- Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ;
- Оріхівський районний центр зайнятості, код ЄДРПОУ: 20524076;
- Військова частина НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ;
- Селянське фермерське господарство «ОМІ», код ЄДРПОУ: 31295929;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод біодобрив «Тривко», код ЄДРПОУ: 31370953;
- Окружна виборча комісія з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу №79, код ЄДРПОУ: 39382699;
- Приватне підприємство «Лібор трейд», код ЄДРПОУ: 432728889.
За періоди 2020 року та 2021 року страхувальниками позивача виступали:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Забір`я», код ЄДРПОУ: 00476665;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод біодобрив «Тривко», код ЄДРПОУ: 31370953;
- Приватне підприємство «Лібор трейд», код ЄДРПОУ: 432728889;
Відповідно до відомостей форми ОК-5, страхувальниками (Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод біодобрив «Тривко», код ЄДРПОУ: 31370953; Приватне підприємство «Лібор трейд», код ЄДРПОУ: 432728889) з лютого 2020 по січень 2022 року вносився за ОСОБА_1 єдиний внесок.
11.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30 У, відповідно до якої, станом на 25.02.2021, позивачу нарахована заборгованість зі сплати єдиного внеску та штрафу в сумі 11973,66 грн., з яких: недоїмка - 11803,66 грн.; штраф - 170,00 грн.
Відповідно до розрахунку до вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30 У від 11.11.2020 на суму 11973,66 грн., в зазначену вимогу входить заборгованість зі сплати єдиного внеску за період (а.с.161):
- ІІІ квартал 2019 року - 2754,18 грн.;
- ІV квартал 2019 року - 2754,18 грн.;
- І квартал 2020 року - 2078,12 грн. (1039,06 грн в місяць за квартал з урахуванням карантину з березня 2020 року, відповідно 1039,06 * 2);
- ІІ квартал 2020 року - 1039,06 грн.;
- ІІІ квартал 2020 року - 3178,12 грн.
Також в дану вимогу входить сума штрафу в розмірі 170,00 грн., нарахованого на підставі рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну подачу декларації єдиного внеску (дод.16) №[номер приховано] від 06.04.2020.
24.02.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30 У, відповідно до якої, станом на 02.08.2021, позивачу нарахована заборгованість зі сплати єдиного внеску (недоїмка) в розмірі 2200 грн. у зв`язку з несплатою (сплатою не в повному обсязі) єдиного внеску по терміну сплати 19.01.2021, тобто за ІV квартал 2020 року.
Вважаючи протиправними означені податкові вимоги, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до пп. 14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Підпункт 14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За правилами ч.1 ст. 7 Закону №2464-VI, в редакції на час виникнення спірних відносин, єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами - абз.1 п.1.
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць - абз. 1 п.2.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску - абз.2 п.2.
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску - абз.1 п.3.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 цього Закону).
Таким чином, фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності є платником єдиного внеску, при цьому, враховуючи положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», незалежно від того чи отримує вона дохід від такої діяльності чи ні.
Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, на час виникнення спірних правовідносин Законом №2464-VI врегульовано не було.
В той же час системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці і необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Наведене вище дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, фізична особа-підприємець зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 04 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 02.04.2020 (справа №620/2449/19).
Як встановлено судом вище, спірні вимоги №Ф-30 У від 24.02.2021, №Ф-30 У від 11.11.2020 сформовані за наявністю в ІКП позивача облікованої заборгованості по єдиному соціальному внеску за період ІІІ квартал 2019 року - IV квартал 2020 року.
Втім, у періоди з лютого по травень 2020 року включно та з червня 2020 року по січень 2022 року включно позивач був найманим працівником, перебуваючи у трудових відносинах з вказаними вище суб`єктами - роботодавцями, які нараховували позивачу заробітну плату із відрахуванням сум єдиного внеску, що підтверджується наявними у справі доказами.
Доказів того, що позивач отримував доходи від здійснення підприємницької діяльності у вказані вище періоди матеріали справи не містять, відповідачем не подані.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем та безпідставність, у зв`язку з цим, нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з лютого по грудень 2020 року включно, у вимогах №Ф-30 У від 11.11.2020 та №Ф-30 У від 24.02.2021.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що за відсутності доказів того, що позивач протягом 2019 року та січня 2020 року був найманим працівником і за нього у цей період роботодавцем сплачувався єдиний внесок в розмірі, не меншому за розмір мінімального страхового внеску, а також доказів оскарження рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну подачу декларації єдиного внеску №[номер приховано] від 06.04.2020 на суму 170,00 грн, є обґрунтованим нарахування контролюючим органом позивачу єдиного внеску за ці періоди в розмірі 6376,02, з яких: ІІІ квартал 2019 року - 2754,18 грн; ІV квартал 2019 року - 2754,18 грн; січень 2020 року - 692,71 грн та штрафу на суму 170 грн.
Щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованої за вимогою №Ф-30 У від 24.02.2021 недоїмки (боргу) з єдиного внеску та нарахованої за вимогою №Ф-30 У від 11.11.2020 недоїмки (боргу) з єдиного внеску на суму 5602,59 грн. суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно з Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року №5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.
Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Згідно з главою 2 Розділу II Порядку з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в інформаційній системі щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю:
реєстр контролю ІКП, відкритих в інформаційній системі, які не відповідають Переліку форм ІКП;
реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення;
реєстр контролю наявності ІКП без ознаки «Платник відсутній в реєстрі» відкритої платнику, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку;
Наявні записи в реєстрах контролю не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, що здійснює облік платежів, шляхом усунення помилок:
у разі виявлення невідповідностей між ІКП, відкритими в інформаційній системі, та Переліком форм ІКП - здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП;
у разі виявлення ІКП, відкритої за платником, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку,- здійснюється перекодування такої ІКП з ознакою «Платник відсутній в реєстрі».
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.
Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.
При цьому суд зазначає, що ст.245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків у спірних правовідносинах є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, такий спосіб відповідає вимогам чинного законодавства та не позбавляє суб`єкта владних повноважень дискреційного розсуду, адже такий обов`язок прямо передбачений нормативно-правовим актом.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині пред`явленого позову.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення в його оскаржуваній частині.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі №280/8905/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров