ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
17 червня 2026 року м. Дніпро справа № 160/15619/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року (суддя Озерянська С.І.)
у справі №160/15619/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 13.05.2025 №046350019568 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 ОСОБА_1 згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку № 2 ОСОБА_1 періоди роботи з 17.12.1999 по 20.12.2004, з 07.09.2007 по 24.08.2009; 25.08.2009 по 05.02.2010;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 05.05.2025 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення пенсійного органу про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 13.05.2025 №046350019568 про відмову ОСОБА_1 у призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 періоди роботи з 17.12.1999 по 20.12.2004, з 07.09.2007 по 24.08.2009; 25.08.2009 по 05.02.2010.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.05.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням зарахованих до пільгового стажу періодів роботи та висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією (трудова книжка та (або) уточнюючі довідки).
Суд вказав, що до пільгового стажу за Списком №2 підлягає зарахуванню період роботи з 17.12.1999 по 20.12.2004, який підтверджено записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.04.1995 та довідкою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» від 21.04.2025 № 547. При цьому, суд визнав безпідставними зауваження відповідача щодо неможливості зарахування до пільгового стажу позивачки оскаржуваних періодів згідно довідки ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» від 21.04.2025 № 547 з тієї підстави, що дані довідки не відповідають інформації про проведену атестацію робочого місця особи, проведену і затверджену згідно наказу по атестації робочих місць №1749 від 17.12.1999, а саме: відсутня атестація робочого місця «лампівник», оскільки цією довідкою підтверджено спірний період роботи позивача з зазначенням наявної атестації та посада позивача підпадає під перелік посад, що надають право на пільгову пенсію за Списком №2.
Також суд дійшов висновку, що періоди з 07.09.2007 по 24.08.2009; 25.08.2009 по 05.02.2010, в яких позивачка працювала в ТОВ «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ» є документально підтвердженими та підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2, оскільки трудова книжка позивачки, а також довідка ТОВ «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ» від 01.05.2022 № 13 містять записи про стаж її роботи за Списком №2 (у період з 07.09.2007 по 24.08.2009 за посадою пробовідбірником 2 розряду, що передбачено Списком № 2 розділу ІІ підрозділом 2а, постанови КМУ № 36 від 16.01.2003; у період з 25.08.2009 по 05.02.2010 - за посадою майстер, що передбачено Списком № 2 розділу ІІ підрозділом 2б, постанови КМУ № 36 від 16.01.2003).
Стосовно посилань відповідача на відсутність необхідного пенсійного віку 55 років, передбаченого підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зауважив, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 відповідачем проігноровано, що така заява подана на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» враховуючи рішення Конституційного Суду України з даного питання.
За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивачки, є необхідним визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046350019568 від 13.05.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачці за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 позивача періоди роботи з 17.12.1999 по 20.12.2004, з 07.09.2007 по 24.08.2009; 25.08.2009 по 05.02.2010 та повторно розглянути заяву позивачки від 05.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та прийняти рішення із врахуванням висновків суду по даній справі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подали апеляційні скарги.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вказує, що за результатом розгляду документів, які подано позивачкою, правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність пільгового стажу та недосягнення віку 55 років.
Відповідач зазначає, вік позивачки 50 років 0 місяців 10 днів. Страховий стаж становить 27 років 1 місяць 18 днів. Пільговий стаж особи (за Списком №2) становить 6 років 8 місяців 2 дні.
Відповідач вважає, що до пільгового стажу позивачки за Списком 2 правомірно не зараховано період з 17.12.1999 по 20.12.2004 згідно уточнюючої довідки №877 від 08.08.2022, оскільки дані довідки не відповідають інформації про проведену атестацію робочого місця особи, проведену і затверджену згідно наказу по атестації робочих місць №1749 від 17.12.1999, а саме: відсутня атестація робочого місця «лампівник»; до пільгового стажу за Списком 2 не зараховано періоди з 07.09.2007 по 24.08.2009; 25.08.2009 по 05.02.2010, вказані в уточнюючій довідці №13 від 01.05.2025, оскільки надана до розгляду довідка не містить позиції професії, окрім цього в довідці останнім абзацом тексту уточнено, що посади головного бухгалтера та начальника відділу кадрів ТзОВ «ДТЕК ПАВЛОГРАДСЬКА ЦЗФ» не передбачено, в той же час довідку підписано особою на посаді головного бухгалтера.
Позивачка в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині обраного судом першої інстанції належного захисту порушеного права, прийняти в цій частині нове рішення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 05.05.2025 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
ОСОБА_1 вказує, що оскільки судом визнано протиправним рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії, а пільговий стаж повністю визнається відповідачем, свідчить про наявність у мене права на призначення відповідної пенсії, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень не існує, суд має право зобов`язати такий орган влади прийняти конкретне рішення, яке б гарантувало ефективний захист прав позивача, оскільки це буде свідчити про дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказаний спосіб захисту порушеного права не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскарженого рішення.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 05.05.2025 позивачка звернулась через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Заява та додані документи розглянуті за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 13.05.2025 № 046350019568 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 через відсутність пільгового стажу та недосягнення віку 55 років.
В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 13.05.2025 № 046350019568, зокрема, зазначено: вік заявниці 50 років 0 місяців 10 днів.
Страховий стаж особи становить - 27 років 1 місяць 18 днів.
Пільговий стаж особи (за Списком №2) становить 6 років 8 місяців 2 дні.
До пільгового стажу за Списком 2 не зараховано:
- період з 17.12.1999 року по 20.12.2004 року згідно уточнюючої довідки №877 від 08.08.2022 року, оскільки дані довідки не відповідають інформації про проведену атестацію робочого місця особи, проведену і затверджену згідно наказу по атестації робочих місць №1749 від 17.12.1999, а саме: відсутня атестація робочого місця «лампівник»;
- періоди з 07.09.2007 року по 24.08.2009 року, з 25.08.2009 року по 05.02.2010 року, вказані в уточнюючій довідці №13 від 01.05.2025р., оскільки надана до розгляду довідка не містить позиції професії, окрім цього в довідці останнім абзацом тексту уточнено, що посади головного бухгалтера та начальника відділу кадрів ТзОВ «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ» не передбачено, в той же час довідку підписано особою на посаді головного бухгалтера.
Вважаючи рішення пенсійного органу від 13.05.2025 № 046350019568 протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Положеннями п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону №2148-VIII.
Вирішуючи спір у цій справі, суд апеляційної інстанції зауважує, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача Закону, а саме: положенням пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, виходячи з такого.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 13.05.2025 №046350019568 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, зокрема, через відсутність пільгового стажу. Так, пенсійний орган визначив, що пільговий стаж позивачки за Списком № 2 складає 6 років 8 місяців 2 дні.
Позивачка наполягає, що їй до пільгового стажу за Списком №2 мають бути зараховані періоди роботи з 17.12.1999 по 20.12.2004, з 07.09.2007 по 24.08.2009; 25.08.2009 по 05.02.2010 у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» та у ТОВ «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ».
При цьому, відповідач не ставить під сумнів належність посад позивачки, які остання обіймала у визначені періоди, до списку професій, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, проте зазначає, що такі періоди не підлягають зарахуванню до її пільгового стажу за відсутністю належних документів, що підтверджують атестацію робочих місць.
Згідно положень ст.44 Закону №1058-IV порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначені документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме:
довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;
документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до п. 10 вказаного Порядку, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
За приписами п.4.2 Порядку №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Отже своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Що стосується документів про підтвердження атестації робочих місць, відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442, роботодавці зобов`язані проводити атестацію робочих місць за умовами праці.
При цьому законодавець поклав відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, організацій.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 або №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
За правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Виходячи з викладеного, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до статті 13 Закону №1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у наведеній вище постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
У спірному випадку, згідно із даними трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 від 24.04.1995, ОСОБА_1 :
24.04.1995 - прийнята до шахти імені Героїв Космосу в/о «Павлоградвугілля`ученицею породовибиральниці;
29.05.1995 - переведена там же лампівником 2-го розряду на час відпустки по догляду за дитиною;
15.07.1996 - переведена там же лампівником 2-го розряду на постійно;
02.07.2007 - звільнена за власним бажанням ст.38 КЗпП України;
03.07.2007 - прийнята учнем пробовідбірника до ТОВ «ЦЗФ Павлоградська»;
07.09.2007 - переведена пробовідбірником 2 розряду;
25.08.2009 - переведена майстром основного виробництва;
05.02.2010 - звільнена за власним бажанням ст.38 КЗпП України.
У вказані періоди роботи позивачки діяли Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, професії, за якими працювала позивачка, віднесені до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що відсутність в трудовій книжці записів щодо проведеної атестації не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Пільговий характер роботи позивачки з 17.12.1999 по 20.12.2004 підтверджується також довідкою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №547 від 21.04.2025.
Відповідно до цієї довідки позивачка дійсно працювала на шахті імені Героїв Космосу в/о «Павлоградвугілля»:
у період з 29.05.1995 до 15.01.2003 за професією лампівник дільниці вентиляції та техніки безпеки з повним робочим днем на поверхні, що передбачена Списком № 2, розділ І, підрозділ 1, пункт а, позиція 1010100а- 13357, затверджена постановою КМУ від 11.03.1994 №162, згідно частини 2 пункту 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»
у період з 16.01.2003 по 02.07.2007 за професією лампівник дільниці вентиляції та техніки безпеки з повним робочим днем на поверхні, що передбачена Списком № 2, розділ І, підрозділ 1, пункт а, позиція 1.1а, затверджена постановою КМУ від 16.01.2003 №36, згідно частини 2 пункту 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Виконувала роботи в гірничому виробництві (проведення гірничих та інших робіт з метою видобутку вугілля).
Професія пройшла атестацію згідно наказу №1087 від 07.09.1994; наказу №1749 від 17.12.1999; з 17.12.2004 по 20.12.2004 атестація продовжена на підставі листа Дніпропетровської обласної державної експертизи та умов праці від 22.10.2014; розпорядження №1465 від 21.12.2004.
На підтвердження проведення атестації позивачем надані копії наказу №1087 від 07.09.1994; наказу №1749 від 17.12.1999; розпорядження №1465 від 21.12.2004.
Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність зауважень відповідача щодо неможливості зарахування до пільгового стажу позивача оскаржуваних періодів згідно довідки ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» від 21.04.2025 року № 547, у зв`язку з тим, що дані довідки не відповідають інформації про проведену атестацію робочого місця особи, проведену і затверджену згідно наказу по атестації робочих місць №1749 від 17.12.1999, а саме: відсутня атестація робочого місця «лампівник», оскільки цією довідкою підтверджено спірний період роботи позивача з зазначенням наявної атестації та посада позивача підпадає під перелік посад, що надають право на пільгову пенсію за Списком №2.
Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду з 07.09.2007 по 24.08.2009; 25.08.2009 по 05.02.2010, суд апеляційної інстанції зазначає, що пільговий характер роботи позивача у цей період підтверджується також довідкою ТОВ «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 01.05.2022 № 13, відповідно до якої позивачка працювала повний робочий день на основному виробництві по збагаченню вугілля в ТОВ «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ»:
за період роботи з 07.09.2007 по 24.08.2009 виконувала роботи на основному виробництві, пов`язані зі збагаченням вугілля з повним робочим днем за професією, посадою пробовідбірник 2 розряду, що передбачено Списком № 2 розділу ІІ підрозділом 2а, постанови КМУ № 36 від 16.01.2003
за період з 25.08.2009 по 05.02.2010 виконувала роботи на основному виробництві, пов`язані зі збагаченням вугілля з повним робочим днем за професією, посадою майстер, що передбачено Списком № 2 розділу ІІ підрозділом 2б, постанови КМУ № 36 від 16.01.2003.
Дана професія пройшла атестацію згідно розпорядження від 01.03.2005 №205.
На підтвердження проведення атестації позивачкою надані копії розпорядження від 01.03.2005 №205 та затверджений, відповідно до наказу від 01.03.2005 №205, Перелік професій, р.м., виробництв, робіт, працівникам яким підтверджено, згідно проведеної атестації, право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком 2.
Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу позивачки періоди роботи позивача з 07.09.2007 року по 24.08.2009 року; 25.08.2009 року по 05.02.2010, посилаючись на відсутність у вказаній довідці позиції професії, оскільки для призначення пенсії позивач надала трудову книжку, а також довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, які видані ТОВ «ДТЕК Павлоградська ЦЗФ», що містить записи про стаж її роботи за Списком №2.
Суд апеляційної інстанції також вказує на безпідставність посилання відповідача на неврахування довідки ТзОВ «ДТЕК ПАВЛОГРАДСЬКА ЦЗФ» №13 від 01.05.2025 з тих підстав, що у цій довідці останнім абзацом тексту уточнено, що посади головного бухгалтера та начальника відділу кадрів ТзОВ «ДТЕК ПАВЛОГРАДСЬКА ЦЗФ» не передбачено, в той же час довідку підписано особою на посаді головного бухгалтера. Суд апеляційної інстанції вважає, що недоліки у виданій позивачеві довідці не можуть слугувати підставою для відмови в зарахуванні періодів роботи позивачки за Списком №2, оскільки позивачка не може нести відповідальність за правильність заповнення та виготовлення довідок на підприємстві.
Також, наявні в матеріалах справи індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про спеціальний стаж позивача за спірні періоди роботи з 17.12.1999 по 20.12.2004; з 07.09.2007 по 24.08.2009; 25.08.2009 по 05.02.2010 за кодом підстави для обліку спецстажу «ЗП3013Б1», що згідно Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства свідчить, що позивачка належала до працівників, які були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.
За цих обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що періоди роботи позивачки з 17.12.1999 по 20.12.2004; з 07.09.2007 по 24.08.2009; 25.08.2009 по 05.02.2010підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2.
Таким чином, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не здійснило належним чином розрахунок пільгового стажу позивачки, рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.05.2025 року №046350019568 є протиправним та підлягає скасуванню, як правильно зазначено судом першої інстанції.
Стосовно позовних вимог про зобов`язання пенсійного органу призначити позивачці пенсію, суд апеляційної інстанції вважає, що їх задоволення без перевірки пенсійним органом дотримання усіх визначених законом умов буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
За правилами ст. 82 цього Закону документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження.
Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1058-IV, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Частиною п`ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до п.4.7 наведеного вище Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що прийняття певного рішення про призначення позивачці пенсії за віком залежить від результатів розгляду поданих позивачкою і наявних у пенсійному органі документів, що віднесено до виключної компетенції органу Пенсійного фонду України і виключає зобов`язання відповідача в примусовому (судовому) порядку прийняти відповідне, конкретне рішення.
Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до Рекомендацій № К(80)2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980, термін «дискреційне повноваження» означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Отже, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з`ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Оскільки рішення про призначення (перерахунок) пенсії приймається органом Пенсійного фонду в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів, прийняття такого рішення є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, втручання до яких з боку суду не відповідатиме завданням адміністративного судочинства і є неприпустимим.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки, оскільки пенсійний орган, приймаючи спірне рішення, не здійснив належним чином обрахунок пільгового стажу позивачки, тобто не реалізував свої дискреційні повноваження з цього питання.
Також суд апеляційної інстанції зауважує, що оскільки пенсія позивачці не була призначена, у пенсійного органу не було підстав для її виплати, а отже права позивачки на виплату пенсії не порушено і вимоги в цій частині є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, відтак передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі №160/15619/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров