ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
01 червня 2026 року м. Дніпро справа № 300/694/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 23.04.2026 року (головуючий суддя Кушнірчук Р.О.)
в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: державний виконавець Білейчук Ольга Петрівна про визнання дій державного виконавця протиправними, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , 09 лютого 2026 року звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: державний виконавець Білейчук Ольга Петрівна, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Коломийського ВДВС щодо не зняття арешту з грошових коштів у ВП № 68911070;
- зобов`язання відповідача негайно зняти арешт з усіх банківських рахунків та грошових коштів Позивача;
- стягнути з відповідача понесені витрати на поштове направлення звернень;
- звільнити позивача від сплати судового збору.
В обґрунтовані позову зазначено, що у межах виконавчого провадження № 68911070 накладено арешт на всі банківські рахунки ОСОБА_1 09.10.2024 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові зазначено, що строк повторного пред`явлення виконавчого документа сплив 09 січня 2025 року. Станом на дату звернення з позовом, виконавче провадження фактично завершене, виконавчий документ втратив можливість примусового виконання, жодних правових підстав для подальшого арешту коштів не існує. Незважаючи на це, арешт з рахунків позивача не знято, що є грубим і тривалим порушенням. Позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту, однак відповідач: жодного процесуального рішення не прийняв; постанову про зняття арешту не виніс; натомість вимагав сплату коштів, незважаючи на відсутність чинного виконавчого документа. Позивач вважає, що відповідач утримує арешт без будь-якого законного підґрунтя, що виходить за межі повноважень відповідача. Позивач зазначає, що він повністю позбавлений доступу до власних коштів, не може сплатити обов`язкові платежі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд Самарського районного суду міста Дніпра.
Рішенням Самарського районного суду міста Дніпра від 21.04.2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що борг зі сплати штрафу у розмірі 3 655гривень не сплачений ОСОБА_1 . Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.10.2024 року скасована Постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження від 10.02.2026 року. Постановою від 11.02.2026 відновлено виконавче провадження ВП №68911070. Арешт є ключовим інструментом для досягнення мети виконавчого провадження. За змістом постанови про арешт майна боржника, такий накладено в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, - становить 4 240,50 гривень. При цьому, підстави вважати, що державним виконавцем порушено вимоги ч. 3 ст. 56 Закону № 1404-VIII - не має, відтак доводи про неспівмірність арешту сумі боргу, що стягується не знайшли свого підтвердження.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує, що суд неправильно застосував норми щодо строків у період воєнного стану, п. 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» передбачає переривання строків. Крім того, суд не врахував, що 09.10.29024 року виконавчий документ повернуто, та після повернення виконавчий документ перебуває поза межами виконавчого провадження. 11.02.2026 року відбулось безпідставне відновлення провадження. Скасування постанови відбулося через понад рік після її винесення. Крім того, суд не застосував практику Верховного Суду, відповідно до якої після повернення виконавчого документа подальше виконання можливе лише після його повторного пред`явлення. Вважає протиправною бездіяльність Коломийського ВДВС щодо незняття арешту з грошових коштів.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.10.2021 року постановою Дзержинського міського суду Донецької області по справі № 225/6802/21, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 172-20 КупАП та призначено йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 215 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 655 гривень.
04.05.2022 року державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білейчук О.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68911070, на підставі постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 04 січня 2022 року по справі № 225/6802/21, щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3 655,00 гривень на користь держави.
Також, 04 травня 2022 року державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білейчук О.П. було постановлено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 68911070.
Даною постановою визнано для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (загальна сума мінімальних витрат) 220,00 гривень.
08.09.2022 року по виконавчому провадженню № 68911070 було винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних.
21.04.2023 року по виконавчому провадженню № 68911070 винесено постанову про арешт коштів боржника на підставі постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 04 січня 2022 року по справі № 225/6802/21, здійснювалося стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3 655,00 гривень на користь держави.
09.10.2024 року по виконавчому провадженню № 68911070 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
10.02.2026 року начальником Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Попик В.П. по виконавчому провадженню № 68911070 було прийнято постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження, якою скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 09 жовтня 2024 року.
11.02.2026 року відповідачем прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження № 68911070 з примусового виконання постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 04 січня 2022 року по справі №225/6802/21 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3 655,00 гривень на користь держави.
Станом на 20.03.2026 постанова Дзержинського міського суду Донецької області №225/6802/21 від 04.01.2022 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3 655 грн. не скасована.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з грошових коштів у ВП №68911070.
Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (Закон №1403-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п. ч.1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
З метою ефективної реалізації покладених на виконавця завдань щодо здійснення заходів примусового виконання рішень закон наділяє його широкими повноваженнями (правами), зокрема, правом накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; правом накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункти 6, 7 частини третьої статті 18 Закону).
Згідно частини 3 статті 74 Закону начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Матеріалами справи підтверджується, що 10.02.2026 року на підставі частини 3 статті 74 Закону №1404-VIII проведено перевірку виконавчого провадження № 68911070 та скасовано постанову від 09.10.2024 року про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.12, 22).
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що 11.02.2026 року вказане виконавче провадження (ВП №68911070) відновлено (а.с. 24).
Станом на 20 квітня 2026 року постанова Дзержинського міського суду Донецької області по справі № 225/6802/21 від 20 жовтня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3 655 гривень не скасована, що свідчить про те, що вказана постанова чинна та підлягає виконанню.
Суд першої інстанції спростував доводи позивача щодо спливу строків пред`явлення виконавчого документа до виконання (з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується), з огляду на наступне.
Так, постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2021 року по справі № 225/6802/21, стягнено з ОСОБА_1 3 655 гривень штрафу на користь держави, яка була пред`явлена до виконання у строки, встановлені статтею 12 Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частинами першою та другою статті 12 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Подальшими Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.
Разом з цим, відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 260/2595/22 та від 03.08.2023 у справі № 420/10415/22.
Враховуючи вказані норми, строк примусового виконання постанови суду не сплинув.
Щодо вимог позивача про негайне зняття арешту з усіх рахунків ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, 21 квітня 2023 року державним виконавцем накладено арешт на кошти позивача у банківських установах.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою, шостою статті 48 Закону № 1404-VIII: звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця) (ч.1 ст. 48 Закону № 1404-VIII).
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч. 2 ст. 48 Закону № 1404-VIII).
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.
Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (ч. 4 ст. 48 Закону № 1404-VIII).
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону № 1404-VIII).
Частиною 1 статті 52 Закону № 1404-VIII встановлено, виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом.
Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Відповідно до частин першої-третьої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 56 Закону №1404-VIII).
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч. 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII).
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч. 3 ст. 56 Закону № 1404-VIII).
Частинами першою, другою статті п`ятдесят дев`ять Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121-III (Закон №2121-III).
Арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.
Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду (ч. 1 ст. 59 Закону №2121-III).
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.
При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону .
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону).
Такі висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження 12-28гс20), а також постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц(провадження № 61-10611св20) та від 24 лютого 2021 року у справі № 756/1927/15-ц (провадження № 61-14725св20).
Із змісту постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 вбачається, що державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Враховуючи, що вказаний вище борг (зі сплати штрафу у розмірі 3 655,00 гривень) не сплачений ОСОБА_1 , та до ВДВС не надходило документальне підтвердження, що рахунки боржника мають спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, підстав для зняття арешту з коштів на рахунках у банківських установах немає, а тому з урахуванням викладеного, дії державного виконавця вчинені у відповідності до вимог Закону.
Щодо скасування постанови про накладення арешту на майно (кошти), суд зазначає, що така постанова виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, а тому виконавець діяв правомірно та у межах своїх повноважень, видавши таку постанову як необхідний забезпечувальний захід.
Постанова про арешт коштів є необхідним і обов`язковим виконавчим документом, який забезпечує примусове виконання вимоги стягнення, шляхом звернення стягнення на грошові активи боржника.
Арешт є ключовим інструментом для досягнення мети виконавчого провадження.
За змістом постанови про арешт майна боржника, такий накладено в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, що становить 4 240,50 гривень.
При цьому, підстави вважати, що державним виконавцем порушено вимоги ч. 3 ст. 56 Закону № 1404-VIII - не має, відтак доводи про неспівмірність арешту сумі боргу, що стягується не знайшли свого підтвердження.
09 жовтня 2024 року державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білейчук О.П. по виконавчому провадженню № 68911070 було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Однак, 10 лютого 2026 року начальником Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Попик В.П. по виконавчому провадженню № 68911070 було прийнято постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження, якою скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 09 жовтня 2024 року.
11 лютого 2026 року відповідачем прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження № 68911070 з примусового виконання постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 04 січня 2022 року по справі №225/6802/21 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3 655,00 гривень на користь держави.
Оскільки станом на 20.03.2026 постанова Дзержинського міського суду Донецької області №225/6802/21 від 04.01.2022 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3 655 грн. не скасована, а виконавче провадження № 68911070 відновлено, то відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту з коштів боржника та відсутні підстави для задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 23.04.2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова