ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
17 червня 2026 року м. Дніпро справа № 340/768/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року (суддя Сагун А.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 16.10.2025 № 4313/5 щодо відмови в призначенні пенсії позивачеві відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити та виплачувати позивачеві пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв`язку зі смертю її сина - ОСОБА_2 , з дня звернення за її призначенням, а саме з 15.07.2025.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач через свого представника - адвоката Мастюгіна Є.Д., подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що суд не врахував пріоритетність норм закону над підзаконними актами, чим звузив права позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 15.07.2025 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника - сина ОСОБА_2 .
Названа заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яким прийнято рішення від 16.10.2025 № 4313/5 про відмову в призначенні пенсії.
Рішення обґрунтовано тим, що захворювання, що призвело до смерті, не пов`язане із виконанням обов`язків військової служби, а пов`язане із проходженням військової служби. Право на призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 матиме після досягнення пенсійного віку, тобто 03.11.2027.
Вважаючи протиправним таке рішення, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що формулювання «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» та формулювання «Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» не є тотожними поняттями. Матеріали свідчать про те, що захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до його смерті, як і причина смерті, пов`язані з проходженням ним військової служби. Водночас, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вимагає підтвердження причинно-наслідкового зв`язку смерті годувальника із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, або пов`язане із захистом Батьківщини. У спірному випадку в матеріалах справи відсутні докази того, що смерть ОСОБА_2 пов`язана із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби. Відсутні докази і того, що смерть настала внаслідок поранення/захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.
Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема:
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.
Аналіз наведеної норми Закону дає можливість дійти висновку, що право на отримання пенсії в разі втрати годувальника зі зниженням пенсійного віку мають, зокрема, батьки померлого військовослужбовця, смерть якого настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби.
Як вірно зауважив відповідач в оскаржуваному рішенні, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був звільнений зі служби 31.07.2024. Відповідно до протоколу штатної військово-лікарської комісії № 2025-0625-1141-5330-3 від 25.06.2025, захворювання солдата у відставці ОСОБА_2 , 1987 р.н., пов`язане з проходженням військової служби.
При цьому суд першої інстанції навів норми Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, з яких вбачається, що причинно-наслідковий зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв мають різні формулювання, якими є, зокрема: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби»; «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».
При цьому формулювання «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» визначається ВЛК коли поранення (травма, контузія, каліцтво) було одержане у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, а «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» визначається якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах.
Тобто причинно-наслідковий зв`язок в разі виконання обов`язків військової служби неодмінно пов`язаний з пораненням (контузія, травма, каліцтво), тоді як причинно-наслідковий зв`язок з проходженням військової служби пов`язується з виникненням захворювання в період служби.
Позивачем не надано ані до органу ПФУ, ані до суду доказів отримання ОСОБА_2 поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, тоді як протоколом ВЛК № 2025-0625-1141-5330-3 від 25.06.2025 встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок отриманого захворювання під час проходження військової служби - фіброзно-кавернозний туберкульоз обох часток лівої легені; легенево-серцева недостатність.
Отже вірним є висновок суду першої про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують. Доводи представника апелянта зводяться лише до неправомірного застосування судом підзаконного акту, а не прямих норм закону, тоді як в основу прийняття оскаржуваного рішення суд поклав норми саме Закону, в сукупності зі встановленими обставинами справи.
Більш того, суд звертає увагу, що адвокатом Мастюгіним Є.Д. заявлений позов та подана апеляційна скарга в інтересах ОСОБА_1 щодо порушення права позивачки на отримання пенсії відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв`язку зі смертю її сина - ОСОБА_2 , тоді як матеріали справи взагалі не містять доказів, що названа особа є сином ОСОБА_1 .
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року в адміністративній справі № 340/768/26 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 17 червня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 17 червня 2026 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров