ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
16 червня 2026 року м. Дніпро справа № 160/24611/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року в адміністративній справі №160/24611/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування рішень,,-
ВСТАНОВИВ:
27 серпня 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 03.04.2025 року у справі № 262940021858 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на підставі ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16.05.2025 року у справі № 262940021858 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на підставі ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.05.2025 року у справі № 262940021858 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на підставі ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (за віком), з 17.04.2025 року, включивши при цьому до страхового стажу ОСОБА_1 наступні періоди: - з 01.09.1982 року по 01.04.1983 року; - з 01.09.1983 року по 09.10.1985 року; - з 06.06.1986 року по 15.11.1986 року; - з 12.03.1988 року по 12.03.1991 року - з 03.10.1989 року по 20.12.1989 року; - з 04.03.1990 року по 30.04.1992 року; - з 22.02.1993 року по 04.07.1994 року; - з 01.11.1994 року по 02.04.1995 року; - з 15.04.1999 року по 15.04.2002 року; - з 23.04.2001 року по 23.05.2001 року; - з 04.11.2003 року по 24.10.2005 року; - з 27.08.2007 року по 16.04.2025 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, відповідачі відмовили у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. На думку позивачки, такі дії відповідача є протиправними, оскільки має достатньо стажу для призначення пенсії. Вважаючи протиправною відмову відповідачів, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року в адміністративній справі №160/24611/25 адміністративний позов задоволено частково: Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 03.04.2025 р. №262940021858. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16.05.2025 р. №262940021858. Визнати протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.05.2025 р. №262940021858. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.09.1983 по 09.10.1985, 12.03.1991, з 01.01.1992 по 30.04.1992, з 01.03.2025 по 16.04.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 23.05.2025 р. про призначення пенсії за віком. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог щодо зарахування до страхового стажу позивачки періодів з 01.09.1983 по 09.10.1985, 12.03.1991, з 01.01.1992 по 30.04.1992, з 01.03.2025 по 16.04.2025 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.05.2025 №262940021858 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатністю страхового стажу.
Підставами для неврахування окремих періодів стали, зокрема, незарахування періоду роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 30.04.1992 та періоду навчання у закладі освіти на території Республіки Білорусь з 01.09.1983 по 09.10.1985.
Щодо періоду навчання з 01.09.1983 по 09.10.1985 колегія суддів зазначає таке.
Матеріали справи містять архівну довідку Мозирського державного педагогічного інституту ім. Н.К. Крупської, видану компетентним органом Республіки Білорусь, а також її нотаріально засвідчений переклад українською мовою.
Зазначена довідка підтверджує навчання позивачки за денною формою навчання у період з 01.09.1983 по 09.10.1985.
Відповідачем не наведено переконливих доводів щодо недостовірності зазначеного документа або неможливості його використання для підтвердження відповідного періоду.
Саме по собі посилання на те, що відтиск печатки виконаний іноземною мовою, за наявності нотаріально засвідченого перекладу документа не може бути підставою для відмови у зарахуванні такого періоду до стажу.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зарахування періоду навчання з 01.09.1983 по 09.10.1985 до страхового стажу позивачки.
Щодо зарахування до страхового стажу 12.03.1991 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з трудовою книжкою позивачки відповідні записи про трудову діяльність містяться та відповідачем не спростовані.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку №637 трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж.
Будь-яких доказів недостовірності записів трудової книжки або відсутності трудових відносин у цей день відповідачем не надано.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно визнав наявними підстави для зарахування до страхового стажу позивачки 12.03.1991.
Щодо періоду роботи з 01.01.1992 по 30.04.1992 на території російської федерації колегія суддів виходить із такого.
Матеріалами справи підтверджується факт роботи позивачки у зазначений період, що підтверджується трудовою книжкою.
На час набуття цього стажу діяли норми законодавства, які передбачали врахування трудової діяльності громадян на території держав колишнього СРСР.
Крім того, пенсійні права, набуті особою під час дії міжнародних договорів та законодавства, що регулювали порядок врахування такого стажу, не можуть бути скасовані або звужені внаслідок подальшої зміни нормативного регулювання.
Посилання апелянта на припинення участі держав у міжнародних угодах не спростовує факту набуття позивачкою відповідного стажу та не може бути підставою для позбавлення її вже набутого права на його врахування.
Аналогічний правовий підхід неодноразово висловлювався Верховним Судом у справах цієї категорії.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність незарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 01.01.1992 по 30.04.1992.
Щодо періоду з 01.03.2025 по 16.04.2025 колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять відомості форми ОК-5, відповідно до яких у зазначений період позивачка перебувала у трудових відносинах з Управлінням освіти Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації.
Дані персоніфікованого обліку є офіційною інформацією Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та використовуються для визначення страхового стажу.
Будь-яких доказів недостовірності зазначених відомостей або правових підстав для неврахування цього періоду відповідачем не надано.
При цьому саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення відповідно до частини другої статті 77 КАС України.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 01.03.2025 по 16.04.2025.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою встановлених обставин справи.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року в адміністративній справі №160/24611/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Кальник