П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 червня 2026 р. м. Одеса Справа № 521/1397/26
Перша інстанція: суддя Леонов О.С.,
повний текст судового рішення
складено 04.05.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Кравченка К.В.,
судді - Джабурія О.В.,
судді - Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04 травня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив:
- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №17854 від 28.09.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП;
- закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, вказує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за його відсутності та без належного повідомлення про дату, час і місце її розгляду, чим було грубо порушено його право на захист (ст.268 КУпАП). Крім того, позивач наголошує на тому, що відповідно до примітки до ст.210 КУпАП, відповідальність за ст.210-1 КУпАП не застосовується, якщо держатель Реєстру має можливість отримати персональні дані військовозобов`язаного (у тому числі дані медичних оглядів) шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами та базами (зокрема із системою eHealth). Відповідачем не було доведено неможливість отримання таких даних в електронному вигляді.
Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04.05.2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними інформаційної системи «Оберіг», ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 17.05.2004 року по 19.09.2025 року.
Згідно відзиву відповідача, у зв`язку з відмовою позивача від проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), 09.09.2025 року компетентними посадовими особами було направлено електронне подання до органів Національної поліції про розшук та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
19.09.2025 року ОСОБА_1 був виявлений та доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де його було взято на військовий облік. Того ж дня відносно нього уповноваженою посадовою особою було складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення правил військового обліку.
28.09.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову №17854, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн..
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 встановив, що позивач допустив порушення правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних, затвердженого постановою КМ України №1487 від 30.12.2022 року) в умовах особливого періоду, а саме особисто не повідомив персональні дані, передбачені п.17-1 ч.1 ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а саме: відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ухилився від виконання імперативного обов`язку, передбаченого ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо особистого повідомлення в семиденний строк про зміну стану здоров`я, що в умовах мобілізації є прямим порушенням правил військового обліку та утворює об`єктивну сторону правопорушення, а тому оскаржуваною постановою права, свободи чи охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 суб`єктом владних повноважень не порушені. Відповідач діяв в межах реалізації своїх владних управлінських функцій, спрямованих на забезпечення комплектування Збройних Сил України під час дії воєнного стану, реагуючи на доведену бездіяльність позивача.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені обов`язки органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, закладів освіти, посадових осіб, призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виконання правил військового обліку.
Зокрема, ч.11 вказаної статті (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Згідно ч.1 та ч.5 до ст.33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог ч.5 ст.33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Кабінет Міністрів України затвердив постановою №1487 від 30.12.2022 року «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Порядок №1487).
В оскаржуваній постанові відповідач зазначає, що позивач допустив порушення правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних, затвердженого постановою КМ України №1487 від 30.12.2022 року).
Відповідно до п.19 Порядку №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації виготовляють друкарським способом правила військового обліку (додаток 2) і вивішують їх на видному місці в загальнодоступних приміщеннях.
Відповідно до п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують контроль та у разі потреби через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки можуть проводити перевірку дотримання призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку (додаток 2).
Так, відповідно до п.1 Додатку 2 до Порядку №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:
1) перебувати на військовому обліку:
за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;
за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;
2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;
4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;
5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;
7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;
8) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;
9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;
10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;
11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на базову військову службу.
Отже, згідно вказаного Додатку 2 до Порядку №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу.
Відповідно до п.7 та п.7-1 ч.1 ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать місце проживання та місце перебування; номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
Тобто, згідно Додатку 2 до Порядку №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у випадку зміни персональних даних, а саме: місце проживання та місце перебування чи номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти, повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу.
Однак, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він в умовах особливого періоду особисто не повідомив персональні дані, а саме: відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.
Що також підтверджено доводами відповідача зазначеними у відзиві на позовну заяву, де зазначено, що відповідач 28.09.2025 року правомірно виніс оскаржувану постанову, оскільки згідно з ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язані зобов`язані особисто в семиденний строк повідомляти відповідні органи про зміну стану здоров`я, що позивачем зроблено не було.
Разом з цим, саме згідно п17-1 ч.1 ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку
Таким чином, колегія суддів робить висновок, що відповідач у оскаржуваній постанові безпідставно послався на Додаток 2 до Порядку №1487.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що згідно оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних та накладено штраф згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, статтею 210-1 КУпАП законодавець накладає штраф на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, однак позивача звинувачують в порушенні правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних.
Колегія суддів зазначає, що відповідальність за порушення правил військового обліку призовниками та військовозобов`язаними передбачена статтею 210 КУпАП, згідно ч.1 та ч.3 якої передбачено, що порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову, помилково притягнув позивача до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії.
Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків лише чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов`язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
Необхідно також звернути увагу, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова №17854 від 28.09.2025 року про накладення на позивача адміністративного стягнення не відповідає загальним вимогам до акту індивідуальної дії, а тому підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи, допустив порушення матеріального та процесуального права при вирішенні справи, що відповідно до ст.317 КАС України є підставами для скасування рішення суду.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справ вбачається, що при поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 532,48 грн. (№ квитанції 8435-1488-1111-5751 від 01.02.2026 року) та при поданні апеляційної скарги в розмірі 798,72 грн. (код квитанції 9135-8193-7516-3282 від 11.05.2026 року), а тому витрати позивача підлягають поверненню в розмірі 1331,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Статтею 286 КАС України встановленні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.272, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325 КАС України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04 травня 2026 року - скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №17854 від 28 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія