П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/2773/26
Головуючий І інстанції: Кузьменко Н.А.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали - 20.02.2026р.) про повернення без розгляду заяви про зміну предмету позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Міністерства розвитку громад та територій України про визнання протиправними та скасування наказів, -
В С Т А Н О В И В:
04.02.2026р. ОСОБА_1 , через уповноваженого представника - адвоката Шахновського О.О. звернулася до суду з позовом до Управління ДАБК та Міністерства розвитку громад та територій України, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління ДАБК від 14.01.2026р. №01-13/3ДАБК «Про проведення позапланової перевірки» стосовно об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення №502, розташоване під зазначеною квартирою;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 09.01.2026р. №30 «Про погодження здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю».
19.02.2026р. до суду першої інстанції від представника Лисенко К.Є. надійшла заява про зміну предмету позову, в якій він просить також визнати протиправною і скасувати постанову Управління ДАБК у справі про адміністративне правопорушення від 18.02.2026р. №015/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та, відповідно, здійснити подальший розгляд справи з урахуванням доповнених позовних вимог та обґрунтувань, викладених у цій заяві.
В обґрунтування поданої заяви представником позивача було вказано, що 18.02.2026р. на його електронну адресу надійшов лист Управління ДАБК №01-10/156-ЗГ, а також постанова у справі про адміністративне правопорушення від 18.02.2026р. №015/26, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-42 ч.2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн.
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року заяву про зміну предмету позову в адміністративній справі №420/2773/26 - повернуто представнику ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.167 КАС України.
Не погоджуючись з вказаною вище ухвалою суду, ОСОБА_1 22.01.2026р. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2026р. та прийняти нове судове рішення, яким подану заяву про зміну предмету позову задовольнити в повному обсязі.
Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
31.03.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.294 та ч.2 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
Як передбачено у ч.1 ст.167 КАС України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або ж місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до такої заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
При цьому, до заяви, скарги, клопотання або заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог ч.1 цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду (ч.2 ст.167 КАС України).
Приймаючи спірну ухвалу та повертаючи представнику позивача подану заяву на підставі ч.2 ст.167 КАС України, суддя Одеського окружного адміністративного суду послався на виникнення фактично нового спору щодо правомірності постанови відповідача у справі про адміністративне правопорушення від 18.02.2026р. за №015/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, який обґрунтовується іншими фактами, іншими подіями, регулюється іншими нормами права, що являє собою зовсім інші правовідносини.
Разом із тим, судова колегія вважає наведений висновок суду 1-ї інстанції необґрунтованим, безпідставним та передчасним, з огляду на наступне.
Так, ч.ч.1 та 2 ст.44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права і обов`язки. При цьому, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Згідно з п.п.3 та 6 ч.3 цієї статті учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування стосовно питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів та міркувань інших осіб, а також користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Окрім прав і обов`язків, визначених ст.44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.47 КАС України).
Отже, процесуальним законом позивачу як «ініціатору судового процесу» надано широке коло процесуальних прав, у тому числі змінити предмет або підстави позову, збільшити або ж зменшити розмір позовних вимог.
Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Необхідність же у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити свої інтереси.
Зміна предмету адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
У свою чергу, підставою позову є обставини, якими позивач вже обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки, тобто зміну чи припинення правовідносин.
Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими; 2) доповнення фактичних або правових підстав новими; 3) вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав.
Розміром позову є кількісна характеристика позовних вимог. Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна виключно тоді, коли вони виражені у певному «цифровому еквіваленті», наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Необхідно зауважити, що предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені ст.5 КАС України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних відносин.
У постанові від 22.01.2020р. у справі №826/19197/16 Верховний Суд підкреслив те, що зміна предмета позову або ж підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас, у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.
Надаючи оцінку правомірності повернення без розгляду судом першої інстанції заяви позивача від 19.02.2026р. про зміну предмету позову, суд виходить з такого.
Так, як вбачається зі змісту позову, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані накази видані без належних та достатніх правових і фактичних підстав, з виходом за межі змісту звернення фізичної особи та без дотримання вимог законодавства щодо підстав і порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом, в межах якого спочатку заявив наступні вимоги:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління ДАБК від 14.01.2026р. №01-13/3ДАБК «Про проведення позапланової перевірки» стосовно об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення №502, розташоване під зазначеною квартирою;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 09.01.2026р. №30 «Про погодження здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю».
Надалі, представник позивача, користуючись своїм правом, 19.02.2026р. подав до суду 1-ї інстанції заяву про зміну предмету позову шляхом доповнення первісних позовних вимог ще однією вимогою:
- визнати протиправною і скасувати постанову Управління ДАБК у справі про адміністративне правопорушення від 18.02.2026р. за №015/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Мотивуючи необхідність доповнення позовних вимог, представник Лисенко К.Є. наголосив на тому, що зазначена вище постанова була винесена після відкриття провадження у справі №420/2773/26, безпосередньо ґрунтується на тих самих фактичних обставинах і правовідносинах, що є предметом судового розгляду у даній справі, та є «похідною» від оскаржуваних наказів і дій відповідачів.
Оскаржувана постанова прийнята виключно на підставі і на виконання наказів (дій) Управління ДАБК, правомірність яких оспорюється у даній справі, та не має самостійної правової підстави поза межами зазначених індивідуальних актів.
У разі визнання протиправними та скасування оскаржуваних у цій справі наказів відповідачів, як зазначає представник позивача, відпадає і правова підстава для існування та застосування спірної постанови Управління ДАБК від 18.02.2026р. за №015/26, у зв`язку із чим така постанова підлягає скасуванню як похідний індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень.
Тобто, представник позивача, змінюючи предмет позову, фактично доповнив його ще одним способом захисту, який цілком відповідає змісту порушеного права ОСОБА_1 та його характеру.
При цьому, необхідно зазначити, що доповнена позивачем вимога тісно пов`язана з первісним предметом позову, його підставами, а її розгляд шляхом подання ОСОБА_1 окремого позову є, з огляду на мотиви подання заяви про зміну предмету позову, недоцільним.
Наведене свідчить, що позивач змінив лише предмет позову шляхом його доповнення новою вимогою в межах спірних правовідносин з дотриманням положень КАС України.
Отже, висновок суду першої інстанції про «очевидну безпідставність» поданої представником позивачем заяви від 19.02.2026р. про зміну предмета позову через її невідповідність вимогам КАС України є помилковим.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 09.05.2024р. у справі №580/9034/23.
У контексті обставин даної справи, колегія суддів також враховує правові висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 28.03.2019р. у справі №826/17458/17 та від 02.10.2019р. у справі №540/2229/18.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що на час вирішення судом першої інстанції питання про повернення заяви представнику позивача, згідно з прийнятою від 20.02.2026р. ухвалою суд не мав для цього ані визначених ч.2 ст.167, ані ч.5 ст.172 КАС України правових підстав з наведених судом першої інстанції мотивів.
За правилами ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду 1-ї інстанції є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
У відповідності до ч.3 ст.312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала судді Одеського окружного адміністративного суду - скасуванню, а дана справа - направленню до того ж суду для продовження розгляду по суті.
Керуючись ст.ст.169,241,243,308,311,312,320,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року - скасувати та направити справу №420/2773/26до суду першої інстанції - для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено: 16.06.2026р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: В.А. Голуб
В.О. Скрипченко