П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 червня 2026 р. м. Одеса Справа № 495/8905/25
Перша інстанція суддя Прийомова О.Ю.
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Дегтярьової С.В., Крусяна А.В.
при секретарі Модваловій Д.С.
за участі:
апелянта ОСОБА_1
позивача ОСОБА_2
представника позивача Васильєва Павла Олеговича
представника третьої особи Пухкан Лідії Василівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 квітня 2026 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Білгород-Дністровської міської ради, третя особа - Білгород-Дністровська міська рада, про скасування рішення,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги ОСОБА_1 , Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Білгород-Дністровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії БД № 00010081 від 08 листопада 2025 року.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 квітня 2026 року задоволено адміністративний позов.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що позивача у межах спірних правовідносин правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за наслідком виявлення факту вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
При цьому, апелянт зазначає, що ним належним чином доведено правомірність оскаржуваної постанови та не порушено процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно довідки від 12 серпня 2022 року № 5111-5002000193 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа (а.с. 13).
Згідно копії повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії БД00010081 від 08 листопада 2025 року, 12:06:43 головним спеціалістом - інспектором, інспектором з паркування відділу з контролю з питань благоустрою та паркування департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Білгород-Дністровської міської ради Радоуцьким С.К., в режимі фото/відео зйомки зафіксовано порушення правил (3.34 ПДР) зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу TOYOTA, реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_1 , чим скоєно адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с.24-25).
Не погоджуючись з фактом притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваної постанови, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 3.34 глави 3 розділу 33 ПДР, до заборонних знаків відноситься знак «Зупинку заборонено», який передбачає заборону зупинки і стоянки транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
При цьому, згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Між тим, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.
В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З іншого боку, згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі є постанова про накладення адміністративного стягнення серії БД № 0010081 від 08 листопада 2025 року, що винесена інспектором з паркування Відділу контролю з питань благоустрою та паркування Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Білгород-Дністровської міської ради Радоуцьким Сергієм Клавдійовичем.
Зазначеною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В даному випадку, суб`єктом владних повноважень встановлено, що позивачем здійснено зупинку транспортного засобу у зоні дії заборонного знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову, а також надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, задовольняючи позовні вимоги у даній справі, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що суб`єктом владних повноважень не доведено факту встановлення дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», зона дії якого поширювалась на спірне місце зупинки транспортного засобу позивача.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що на виконання обов`язку доведення правомірності своїх рішень, суб`єктом владних повноважень надано до суду першої інстанції матеріали фотофіксації вчиненого позивачем порушення, на яких зафіксовано автомобіль позивача та місце його зупинки.
З іншого боку, колегія суддів зазначає, що згідно з імперативними положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 29 листопада 2019 року, у справі № 818/154/16, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази».
В даному випадку, у підставах позову не зазначалось про відсутність дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» за місцем спірної зупинки автомобіля позивача.
Тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, за наявності у нього переконання у необхідності з`ясування факту встановлення відповідного знаку, не вжито всіх заходів для належного розгляду справи, з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин справи, оскільки суд мав не лише можливість, а й обов`язок витребувати усі необхідні йому докази для розгляду даної справи, зокрема схему розміщення дорожніх знаків.
В свою чергу, оцінюючи зібрані у матеріалах справи докази та додатково надані на стадії апеляційного розгляду справи докази, долучені колегією суддів на виконання принципу офіційного з`ясування обставин справи, колегія суддів вважає, що суб`єктом владних повноважень доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З іншого боку, колегія суддів критично відноситься до доводів позовної заяви про те, що позивач був вимушений здійснити зупинку у зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», оскільки в`їзд до будинку позивача був заблокований іншим автомобілем та позивач був вимушений спершу розшукувати водія відповідного автомобіля.
В даному випадку, колегія суддів вважає, що позивач мав очевидну можливість здійснити зупинку свого транспортного засобу у дозволеному місці, без порушення ПДР, та згодом вирішити свої особисті справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за наслідком розгляду даної справи не спростовано висновків суб`єкта владних повноважень про вчинення позивачем спірного порушення.
При цьому, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи, колегія суддів вважає скасувати оскаржуване рішення та прийняти у справі нове рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги у даній справі.
Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317 КАС України, судова колегія,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 квітня 2026 року, прийнявши у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді С.В. Дегтярьова А.В. Крусян