ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30, тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Леонтовича А.М.,
Суддя-доповідач: Епель О.В.,
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2026 року Справа № 320/33496/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Чуприни О.В.,
за участю секретаря Снитко А.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною бездіяльність та
зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач) в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві , що виявилась у неприбранні інформації про розшук ОСОБА_1 з титульної сторінки його персонального акаунту у додатку "Резерв+";
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибрати інформацію про розшук ОСОБА_1 з титульної сторінки персонального акаунту ОСОБА_1 у додатку "Резерв+".
2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року адміністративну справу 320/33496/25 передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва як адміністративного.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що предметом спору у цій справі є дії Відповідача, пов`язані із притягненням Позивача до адміністративної відповідальності, а тому розгляд цієї справи віднесений до компетенції саме місцевого загального суду як адміністративного суду, а не окружного адміністративного суду.
3. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що до адміністративної відповідальності він не притягався, що не було встановлено судом першої інстанції.
Разом з тим, на переконання Апелянта, внесення інформації про розшук до баз даних "Оберіг" та "ІПНП" без наявності постанови про притягнення до адміністративної відповідальності суперечить нормам КУпАП, Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а також порушує вимоги ст. 19 Конституції України, а тому підлягає розгляду саме окружним адміністративним судом.
Обґрунтовуючи вимоги скарги, Апелянт також посилається на правові висновки інших судів апеляційної інстанції, викладені зокрема у постанові від 11.11.2025 у справі № 560/5715/25.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026 було відкрито апеляційне провадження у даній справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та від 25.05.2026 - призначено справу до судового розгляду.
5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
6. У судове засідання 08.06.2026 учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки не відомо.
З огляду на вищезазначене, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, колегія суддів вирішила здійснити розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.
7. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
8. Нормативно-правове обґрунтування.
Згідно із частиною першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За пунктом 3 частини першої статті 4 КАС України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.
Поняття «предметна юрисдикція» розкривається законодавцем у параграфі 1 глави 2 розділу І КАС України, питання якої врегульовані приписами статей 19-21 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Питання розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів регламентовано статтею 20 КАС України, пунктом 1 частини першої якої передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У свою чергу частиною другою статті 20 КАС України закріплено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Висновки суду апеляційної інстанції.
9. Системний аналіз викладених вище норм права дозволяє колегії суддів стверджувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
10. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є, зокрема: бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві як суб`єкта владних повноважень щодо видалення з титульної сторінки акаунту Апелянта у додатку "Резерв+" інформації про його розшук та, відповідно, зобов`язання Відповідача таку інформацію вилучити.
11. Отже, предметом оскарження в цій справі є протиправна, на переконання Апелянта, бездіяльність територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо коригування інформації у додатку "Резерв+".
12. При цьому, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що дії Відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення правил військового обліку пов`язані із притягненням його до адміністративної відповідності, оскільки відсутній сам факт такого притягнення, тобто, відсутні складені відносно Позивача протокол та/або постанова про адміністративне правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП. Позаяк, позовна заява та додані до неї докази не містять жодних посилань на існування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ст. 210-1 КУпАП і таких обставин судом першої інстанції не було встановлено.
13. Також колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що внесення певної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, інших вимог законодавства про оборону, мобілізаційну, підготовку та мобілізацію, або є одним із заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення з огляду на наступне.
14. Відповідно до частини першої статті 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд ті інші передбачені цією частиною заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Положеннями статей 261 - 263 КУпАП врегульований порядок адміністративного затримання, визначені строки такого затримання та передбачені гарантії захисту затриманого.
Пункт 1 частини другої статті 262 КУпАП надає право органам внутрішніх справ (Національної поліції) здійснювати адміністративне затримання при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Абзацом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» за зверненням керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов`язаних та резервістів спільно з представниками керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
15. Таким чином, за приписами наведених законодавчих положень адміністративне затримання та доставлення до керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки може бути застосовано органами поліції до призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, на підставі відповідного звернення керівника керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
16. Отже, наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення особою правил військового обліку жодним чином не впливає на можливість застосування до такої особи такого заходу забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, як адміністративне затримання, а також не впливає і на можливість притягнення такої особи до адміністративної відповідальності.
17. З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що ця адміністративна справа підсудна саме окружним адміністративним судам, відповідно до частини 2 статті 20 КАС України.
18. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
19. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду.
20. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року - скасуванню.
21. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на результат розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 238, 242-244, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року - скасувати та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 17 червня 2026 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
О.В. Чуприна