ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/8967/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Ключкович В.Ю.,
при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,
за участю учасників судового процесу:
від позивача (апелянта): ОСОБА_1 ;
від відповідача: Савченко Ю.С.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення за посадою, з якої його було звільнено з військової служби, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2021 року), для проведення перерахунку основного розміру його пенсії;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 підготувати та надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за посадою, з якої його було звільнено з військової служби станом на момент виконання рішення суду у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2021 року), для проведення перерахунку основного розміру його пенсії за новою довідкою про розмір грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо звернення ОСОБА_1 з приводу перерахунку основного розміру пенсії з довідки про розмір грошового забезпечення за посадою, з якої позивача було звільнено з військової служби у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2021 року), для проведення перерахунку основного розміру його пенсії без будь-яких обмежень розміру пенсії;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 за довідкою про розмір грошового забезпечення за посадою, з якої позивача було звільнено з військової служби, складеної військовою частиною НОМЕР_1 на виконання судового рішення у даній справі, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та проводити в подальшому її виплату без будь-яких обмежень розміру пенсії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 16 травня 2022 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення за посадою, з якої його було звільнено з військової служби, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2021 року), для проведення перерахунку основного розміру його пенсії;
- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 підготувати та надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за посадою, з якої його було звільнено з військової служби станом на момент виконання рішення суду у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2021 року), для проведення перерахунку основного розміру його пенсії за новою довідкою про розмір грошового забезпечення;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
25 червня 2025 року до суду від позивача надійшла заява про роз`яснення резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.21 у справі №320/8967/21 у частині того, чи зобов`язаний боржник Військова частина НОМЕР_1 при виконанні судового рішення врахувати положення пункту абзацу 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та при складанні довідки й обчисленні розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 застосувати коефіцієнт 1,8, а також чи зобов`язана Військова частина НОМЕР_1 застосувати тарифний коефіцієнт у розмірі, що відповідає посаді, з якої було звільнено ОСОБА_1 з військової служби та який станом на 01.03.2018 року (дата набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») становив 5,36.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року відмовлено позивачу у задоволенні заяви про роз`яснення рішення від 19.11.2021 року у справі №320/8967/21.
Не погодившись з зазначеною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року ОСОБА_1 (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою роз`яснити резолютивну частину Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.21 у справі №320/8967/21 у частині того, чи зобов`язаний боржник - Військова частина НОМЕР_1 при виконанні судового рішення врахувати положення пункту абзацу 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та при складанні довідки й обчисленні розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 застосувати коефіцієнт 1,8, а також чи зобов`язана Військова частина НОМЕР_1 застосувати тарифний коефіцієнт у розмірі, що відповідає посаді, з якої було звільнено ОСОБА_1 з військової служби та який станом на 01.03.2018 року (дата набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») становив 5,36.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року та 28 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на "09" червня 2026 року о 12:05 годин.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
До залу судового засідання з`явився позивач, який підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив залишити ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 254 КАС України передбачено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз`яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Ухвалу про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні може бути оскаржено.
Необхідність роз`яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Виходячи із системного тлумачення положень вказаної статті, роз`яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення його тяжко виконати, оскільки має місце значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
При цьому, конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим дана правова норма не містить, а із її змісту слідує, що пояснення щодо незрозумілості має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення.
Правові висновки щодо застосування положень статті 254 КАС України викладені Верховним Судом у постановах від 7 лютого 2018 року у справі № 803/3805/15, від 25 квітня 2018 року у справі № 484/538/16-а, від 25 червня 2018 року у справі № 826/24294/15, від 20 лютого 2019 року у справі № 814/907/16, від 21 березня 2019 року у справі № 807/1689/14 та від 20 грудня 2023 року у справі № 400/2839/22.
Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2019 року у справі № 816/1512/15 зазначив, що роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Підставою для подання заяви про роз`яснення рішення, є його незрозумілість.
Також у постанові від 20 грудня 2023 року у справі № 400/2839/22 Верховний Суд, надаючи тлумачення положенням статті 254 КАС України, зазначив, що роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення певних текстуальних недоліків (якості) резолютивної частини судового акта, який полягає у поясненні рішення суду у більш зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина для учасників спору є логічною та не допускає кілька варіантів тлумачення. Без відповідного роз`яснення виконання рішення суду може бути ускладненим або взагалі неможливим.
Таким чином, роз`яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення.
Роз`яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Тобто, це стосується випадків, коли не дотримано вимоги ясності, визначеності такого рішення суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 квітня 2020 року у справі № 22а-11177/08, від 14 березня 2024 року у справі № 380/15190/22.
Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документа. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
Отже, за загальними нормами права роз`яснення судом ухваленого ним рішення здійснюється насамперед з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
У заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 814/907/16.
З матеріалів справи встановлено, що підставою для звернення до суду першої інстанції з заявою про роз`яснення судового рішення стала незгода позивача з довідкою, виготовленою відповідачем на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду 16 травня 2022 року, оскільки, на переконання заявника, під час виконання вищезазначеного судового рішення виникли розбіжності в розумінні того, чи зобов`язаний відповідач застосувати коефіцієнт 1,8, а також чи зобов`язана Військова частина НОМЕР_1 застосувати тарифний коефіцієнт у розмірі, що відповідає посаді, з якої було звільнено ОСОБА_1 з військової служби та який станом на 01.03.2018 року (дата набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») становив 5,36.
Разом з тим, колегією суддів проаналізовано зміст рішення та постанови судів винесених в рамках справи №320/8967/21. Так, як було встановлено, рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/8967/21 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду, ухвалена за результатами його перегляду, свідчить про те, що під час розгляду зазначеної справи суди досліджували питання правомірності визначення складових грошового забезпечення позивача для цілей перерахунку пенсії та наявності підстав для видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. Водночас питання щодо обов`язковості застосування коефіцієнта 1,8 при виконанні судового рішення, а також питання щодо застосування Військовою частиною НОМЕР_1 конкретного тарифного коефіцієнта у розмірі 5,36, який відповідає посаді, з якої позивача було звільнено з військової служби, не були самостійним предметом позовних вимог, не становили предмет доказування у справі та не отримали окремої правової оцінки судів. Відтак судові рішення у справі № 320/8967/21 не містять висновків щодо зазначених обставин, а тому не можуть розглядатися як такі, що безпосередньо вирішують питання про обов`язковість застосування відповідних коефіцієнтів під час їх виконання.
Отже, наведені у заяві та апеляційній скарзі доводи не стосуються усунення неясності чи неоднозначності судового рішення, а спрямовані на отримання висновків щодо обставин, які не були предметом судового дослідження та правової оцінки під час розгляду справи, що не відповідає правовій природі інституту роз`яснення судового рішення.
Таким чином, порушені заявником питання виходять за межі предмета та цілей інституту роз`яснення судового рішення, оскільки їх вирішення потребувало б надання судом нової правової оцінки обставинам справи та фактично призвело б до зміни або доповнення змісту ухваленого судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи або державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи його змісту. Таким чином, інститут роз`яснення судового рішення спрямований виключно на усунення неясності чи неоднозначності викладених у рішенні висновків, які ускладнюють його виконання, але не на доповнення рішення новими висновками, встановлення нових обставин або вирішення питань, що не були предметом судового розгляду.
Системний аналіз положень статті 254 КАС України свідчить, що при роз`ясненні судового рішення суд не вправі змінювати його резолютивну чи мотивувальну частини, визначати новий спосіб або порядок виконання рішення, покладати на сторін додаткові обов`язки чи надавати оцінку обставинам, які не досліджувалися під час розгляду справи по суті. Роз`яснення допускається лише щодо тих положень судового акта, які вже містяться у рішенні, але викладені таким чином, що викликають труднощі при їх розумінні або виконанні.
Оскільки питання щодо обов`язковості застосування коефіцієнта 1,8, а також щодо застосування Військовою частиною НОМЕР_1 тарифного коефіцієнта 5,36 не були предметом судового дослідження та не отримали правової оцінки під час ухвалення рішення у справі №320/8967/21, надання судом роз`яснення з цих питань фактично призвело б до зміни змісту судового рішення та доповнення його новими висновками, що виходить за межі повноважень суду, визначених статтею 254 КАС України.
Відтак, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення, правильно застосував положення статті 254 КАС України, а доводи апеляційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, суд не вбачає неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, а тому підстави для скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року відсутні.
Враховуючи вищевказане, колегія судів доходить до висновку про те, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 378 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови суду виготовлено 17 червня 2026 року)