П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 285/978/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мозговий В.Б.
Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.
17 червня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Слободонюка М.В.
суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
В С Т А Н О В И В :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №105 від 09.02.2026 р. про притягнення його адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
ІІІ. ПІДСТАВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО ОСКАРЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГРУНТУВАННЯ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. На думку апелянта, під час вирішення питання про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення не було враховано, що транспортний засіб, щодо якого винесено частковий наряд, перебував у користуванні комунального підприємства, яке має статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення.
Апелянт зазначає, що відповідно до положень законодавства про військово-транспортний обов`язок підприємства, установи та організації, щодо яких існує висока суспільна потреба, можуть звільнятися від передачі транспортних засобів для задоволення потреб військових формувань під час мобілізації. У зв`язку з цим вважає, що непередача транспортного засобу за частковим нарядом була обумовлена його використанням підприємством, яке виконує суспільно важливі функції у сфері охорони здоров`я.
Крім того, апелянт вважає, що відповідачем не враховано конкретні обставини справи та характер вчиненого діяння, яке, на його переконання, є малозначним, а тому до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення статті 22 КУпАП.
Посилаючись на наведені обставини, апелянт вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправною, а рішення суду першої інстанції - таким, що підлягає скасуванню.
ІV. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Цією ж ухвалою закінчено підготовку справи та призначено її до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 17.06.2026.
Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволенні, а рішення суду першої інстанції - без змін. В іншій заяві представник відповідача просив здійснювати судовий розгляд цієї справи без його участі.
В свою чергу 16.06.2026 представником позивача адвокатом Семенька В.М. через систему «Електронний суд» подано клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи на іншу дату з метою належної підготовки до її розгляду.
Суд апеляційної інстанції розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Обґрунтовуючи необхідність відкладення розгляду справи, заявник послався на необхідність ознайомлення з матеріалами справи та підготовки до участі у судовому засіданні у зв`язку зі вступом у справу як представника позивача.
Разом з тим колегія суддів вважає, що саме по собі набуття особою повноважень представника сторони після відкриття апеляційного провадження не є обставиною, яка об`єктивно перешкоджає розгляду справи у призначений судом час та не може безумовно визнаватися поважною причиною для відкладення судового розгляду. Крім того, представником не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили про неможливість ознайомлення з матеріалами справи до початку судового засідання або про існування об`єктивних перешкод для реалізації процесуальних прав у призначену дату розгляду.
Суд також враховує, що дана справа належить до категорії справ, визначених статтею 286 КАС України, для яких законом установлено скорочені строки судового розгляду, а також застосовуються певні особливості щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце її розгляду, які передбачені статтею 268 КАС України.
При цьому частина 3 статті 268 КАС України імперативно визначає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.
За наведених обставин, оскільки усі учасники справи були належним чином повідомлені про її розгляд, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Отже, враховуючи неприбуття учасників справи в судове засідання, апеляційний суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження.
V. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
З матеріалів справи слідує, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2026 № 105 ОСОБА_1 , сільського голову Чижівської сільської ради Звягельського району Житомирської області, притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 34000 грн.
Зі змісту цієї постанови вбачається, що 04.02.2026 року голові Чижівської сільської ради Звягельського району Житомирської області було вручено часткові наряди на партію А5339 від 04.02.2026 р., вихідні номери М-12 та М-13, щодо залучення транспортних засобів і техніки під час мобілізації на автомобілі Volkswagen Caddy та Volkswagen Polo. Цього ж дня було складено акт №1 про відмову сільського голови виконати вимоги часткового наряду на партію А5339 від 04.02.2026 року. Підставою відмови стало те, що автомобіль Volkswagen Caddy використовується центром первинної медичної допомоги, якій є об`єктом критичної інфраструктури, а автомобіль Volkswagen Polo перебуває в ремонті протягом трьох тижнів.
Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що відмова від виконання часткового наряду та неповідомлення про зміну стану транспортних засобів, що унеможливило їх передачу у семиденний строк, як того вимагають пункти 6, 7, 14, 16 Положення про військово-транспортний обов`язок, свідчить про порушення встановлених законом обов`язків з боку голови сільської ради. За таких обставин позивача, як посадову особу, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Приймаючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з факту доведення у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскільки останній не виконав вимоги часткового наряду щодо передачі транспортних засобів та не повідомив у встановлений строк про обставини, які унеможливлювали його передачу.
VІ. НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За визначенням у Законі України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, що триває на теперішній час.
Отже, на дату винесення відповідачем оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі ? підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до статті 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підприємства, установи та організації зобов`язані забезпечувати в разі мобілізації доставку транспортних засобів та техніки на збірні пункти і до військових частин у строки та місця, визначені частковими нарядами.
Згідно з пунктом 14 Положення про військово-транспортний обов`язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1921, керівник підприємства, установи чи організації зобов`язаний забезпечувати своєчасну доставку транспортних засобів і техніки, призначених для задоволення потреб військових формувань на особливий період, до визначених пунктів передачі відповідно до часткових нарядів.
Матеріалами справи підтверджується, що 04.02.2026 позивачу було вручено частковий наряд на партію А5339 щодо передачі транспортних засобів Volkswagen Caddy та Volkswagen Polo. Водночас вимоги зазначеного наряду виконані не були, про що складено відповідний акт відмови за № 1 від 04.02.2026.
Основним доводом апеляційної скарги є те, що автомобіль Volkswagen Caddy перебував у користуванні комунального некомерційного підприємства, яке має статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення, а тому, на думку апелянта, такий транспортний засіб не підлягав передачі військовим формуванням під час мобілізації.
Колегія суддів не може погодитися з такими доводами.
Абзацом четвертим пункту 1 Положення про військово-транспортний обов`язок передбачено, що від передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням під час мобілізації можуть звільнятися підприємства, установи та організації, у яких є висока суспільна потреба. При цьому перелік таких підприємств, установ та організацій затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
Як правильно встановив суд першої інстанції, комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Чижівської сільської ради Звягельського району Житомирської області» до затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств, установ та організацій, у яких є висока суспільна потреба, не включено.
Сам по собі факт використання транспортного засобу закладом охорони здоров`я або наявність у такого суб`єкта статусу критично важливого підприємства не свідчить про його автоматичне звільнення від виконання військово-транспортного обов`язку та не звільняє посадових осіб від виконання вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Крім того, пунктом 16 Положення про військово-транспортний обов`язок передбачено обов`язок керівників підприємств, установ та організацій у разі передачі транспортного засобу в довгострокову оренду або виникнення інших обставин, які унеможливлюють його передачу військовим формуванням, повідомити про це відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у семиденний строк.
Судом першої інстанції встановлено, що автомобіль Volkswagen Caddy був переданий в оренду ще у січні 2024 року. Разом з тим доказів повідомлення територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зазначені обставини у визначений законодавством строк позивачем не надано ні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ні під час судового розгляду. Те ж саме стосується і автомобіля Volkswagen Polo, про перебування в ремонті якого на протязі трьох тижнів позивач мав повідомити у семиденний строк від моменту передачі його в ремонт.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджено наявність у діях позивача об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Щодо доводів апеляційної скарги про малозначність вчиненого правопорушення колегія суддів зазначає, що положення статті 22 КУпАП надають право органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення, звільнити особу від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.
Водночас застосування статті 22 КУпАП є правом, а не обов`язком органу, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, та здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи і характеру вчиненого порушення.
При цьому колегія суддів враховує, що правопорушення вчинене в умовах особливого періоду та пов`язане з невиконанням обов`язків у сфері мобілізаційної підготовки, які мають безпосереднє значення для забезпечення обороноздатності держави. За таких обставин підстав вважати вчинене діяння малозначним колегія суддів не вбачає.
Таким чином, наведені доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять нових обставин, які б спростовували його висновки.
VII. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 268, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Слободонюк М.В.
Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.