ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2026 року м. Львів Справа № 300/1262/26 пров. № А/857/18757/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року (постановлену головуючим суддею Григорук О.Б. у м. Івано-Франківськ) про відмову в забезпеченні позову у справі № 300/1262/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (друге відділення АДРЕСА_1 ), Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Гунько Олександр Юрійович 05.03.2026 звернувся до суду через систему «Електронний суд» в інтересах позивача з адміністративним позовом до відповідачів в якому просив:
визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо безпідставного внесення до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів змін до відомостей повторного взяття ОСОБА_1 на облік, який був виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII;
зобов`язати другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку шляхом їх внесення до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;
визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.03.2026 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини як військовослужбовця;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити військовослужбовця ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Ухвалено витребувати у встановлений судом строк для подання відзиву на позов в даній справі: у Військової частини НОМЕР_1 - наказ командира військової частини «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ; у другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 наказ «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» від 02.03.2026 в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період в складі команди ОСОБА_1
18.03.2026 адвокат ОСОБА_2 в інтересах позивач через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої представник позивача просить забезпечити позов шляхом:
вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , 01.06.1981, для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у справі.
Необхідність забезпечення адміністративного позову вказаним способом обґрунтувана тим, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди моїм правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Зазначено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача призвано за мобілізацією під час воєнного стану та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 зараховано до списків військової частини. В свою чергу, позивача 09.10.2023 розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 виключено з військового обліку військовозобов`язаних на підставі ч. 6 п. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII. У разі визнання незаконності, як самого призову позивача на військову службу, так і подальше його переміщення до інших військових частин, в тому числі в зону бойових дій значно ускладнить виконання рішення суду. На час розгляду заяви позивач вже проходить військову службу та у разі визнання незаконним його призову на військову службу, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. При цьому, звертає увагу, що в разі наявності необхідності та винесення командуванням відповідного наказу про переміщення позивача до іншої військової частини, це може бути підставою для звернення до суду із заявою про скасування вжитих судом заходів забезпечення адміністративного позову в порядку визначеному ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі № 300/1262/26 - відмовлено.
Приймаючи оскаржену ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивач у заяві про забезпечення позову фактично просить суд заборонити відповідачу приймати накази в умовах воєнного стану, що суперечить пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України і прямо заборонено під час під час дії воєнного стану.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про вжиття заходів забезпечення позову.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції допустив формальний підхід до розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову та як наслідок не оцінив ризики необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю були відсутні, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами згідно вимог 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Згідно ч. 1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст.151 КАС України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Виходячи з аналізу наведених норм, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову; 2) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; 4) очевидність ознак порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням, дією або бездіяльністю.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч.6 ст.154 КАС України).
Колегія суддів звертає увагу, що питання застосування статей 150 - 154 КАС України було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом (зокрема, постанови від 09.04.2025 у справі № 160/26885/24, від 02.04.2025 у справі № 160/28383/24, від 20.03.2025 у справі № 460/179/24, від 21.05.2025 у справі № 160/12100/24).
Верховний Суд зазначав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Згідно п.10 ч.3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
У зв`язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по даний час.
Позивач у заяві про забезпечення позову фактично просив суд заборонити відповідачу приймати накази в умовах воєнного стану, що суперечить пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України і прямо заборонено під час під час дії воєнного стану.
Ба більше, колегія суддів зауважує, що доводи заявника не свідчать про наявність конкретних негативних наслідків невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такій мірі, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2025 у справі № 300/3663/25 зробив висновок, згідно якого можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
За таких обставин, наведені доводи у межах поданої заяви про забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими, у зв`язку із чим апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують судове рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року про відмову в забезпеченні позову у справі № 300/1262/26 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула