УХВАЛА
16 червня 2026 року
м. Київ
справа № 340/5619/24
адміністративне провадження № К/990/18563/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Васильєвої І.А., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі №340/5619/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- № 0000/11851/24-04 від 06 серпня 2024 року щодо завищення витрат (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей реалізованих або використаних у виробництві продукції) на загальну суму 2 606 789,69 грн, в т.ч. за 2020 рік у сумі 1 126 435,12 грн та за 2023 рік у сумі 1 480 354,57 грн та заниження витрат за рахунок вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3 294 587,88 грн, у т.ч. за 2021 рік у сумі 834 899,03 грн та за 2022 рік у сумі 24 59 688,85 грн, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 387 670,47 грн;
- № 0000/11852/24-04 від 06 серпня 2024 року щодо завищення витрат (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей реалізованих або використаних у виробництві продукції) на загальну суму 2 606 789,69 грн, в т.ч. за 2020 рік у сумі 1 126 435,12 грн та за 2023 рік у сумі 1 480 354,57 грн та заниження витрат за рахунок вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3 294 587,88 грн, у т.ч. за 2021 рік у сумі 834 899,03 грн та за 2022 рік у сумі 2 459 688,85 грн, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 32 305,87 грн;
- № 0000/11853/24-04 від 06 серпня 2024 року щодо відображення не в повному обсязі відомостей виплачених сум поворотної фінансової допомоги фізичним особам (ознака доходу 153) за формою 1ДФ у І ІІІ кварталі 2019 року, І кварталі 2020 року, І-ІІ кварталі 2022 року, ІІІ кварталі 2023 року, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1 020,00 грн;
- № 0000/11854/24-04 від 06 серпня 2024 року щодо надання на перевірку контролюючому органу книги обліку доходів і витрат, яким відповідачем застосовані штрафні санкції за порушення законодавства у розмірі 1 020,00 грн;
- № 0000/11855/24-04 від 06 серпня 2024 року щодо нестачі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3 294 587,88 грн, в т.ч. станом на 31 грудня 2021 року на загальну суму 834 899,03 грн, станом на 31 грудня 2022 року на загальну суму 2 459 688,85 грн, які використані в операціях, що не є господарською діяльністю, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 823 642,50 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0000/11851/24-04 від 06 серпня 2024 року, № 0000/11852/24-04 від 06 серпня 2024 року, № 0000/11853/24-04 від 06 серпня 2024 року та № 0000/11855/24-04 від 06 серпня 2024 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2026 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до інформації, наявної в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала про залишення касаційної скарги без руху в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС у Кіровоградській області в підсистемі «Електронний суд» від 12 травня 2026 року о 12:14 год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, 27 травня 2026 року до Верховного Суду надійшло клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, відповідач просить суд врахувати дотримання процесуальних строків під час первинного звернення до суду касаційної інстанції, а також своє прагнення реалізувати право на касаційне оскарження судових рішень у цій справі шляхом повторного подання касаційної скарги у найкоротші строки після її повернення. Вказує, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до суду. Також посилається на практику Європейського суду з прав людини, яка, на його думку, підтверджує наявність поважних причин для поновлення процесуального строку. На думку заявника, сукупність зазначених обставин свідчить про наявність поважних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з чим він просить суд поновити цей строк.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Суд установив, що скаржник уже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень у цій справі. Ухвалами Верховного Суду від 19 лютого 2026 року та від 24 березня 2026 року подані ним касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов`язкових підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Крім того, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, зазначені причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про існування об`єктивних непереборних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Кіровоградській області про поновлення строку на касаційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі № 340/5619/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко