УХВАЛА
16 червня 2026 року
м. Київ
справа №440/13413/25
адміністративне провадження № К/990/27558/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Радишевської О.Р., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 до 14.05.2019 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078);
- зобов`язати відповідача, нарахувати і виплатити позивачу різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 14.05.2019 в загальній сумі 46 475,38 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44);
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 по 14.05.2019 у належному розмірі;
- зобов`язано В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 3234,64 грн) за період з 01.03.2018 по 14.05.2019 включно в розмірі 46674,68 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 з урахуванням виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 Порядку № 44;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026 апеляційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі № 440/13413/25 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 05.05.2026.
Повертаючи апеляційну скаргу у зв`язку з не усуненням недоліків суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху в зв`язку з необхідністю усунення недоліків сплинув 18.05.2026, а клопотання про відстрочення сплати судових витрат подано до суду поза межами строку встановленого судом. За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про наявність підстав для залишення зазначеного клопотання без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції В/ч НОМЕР_1 звернулася через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до таких висновків.
Згідно з частиною першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 328 КАС України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, законодавством визначено, що обов`язковою умовою для реалізації такою особою права на касаційне оскарження є перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
Як вбачається із матеріалів касаційної скарги та згідно з інформації Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026, яке оскаржується В/ч НОМЕР_1 , не переглядалось в апеляційному порядку, оскільки апеляційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 було повернуто скаржнику.
Таким чином, оскаржуване В/ч НОМЕР_1 рішення суду першої інстанції не було переглянуте судом апеляційної інстанції, а тому в силу частини другої статті 13, частини першої статті 328 КАС України не підлягає перегляду в касаційному порядку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою В/ч НОМЕР_1 в частині оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026, слід відмовити.
У касаційній скарзі також визначено предметом оскарження ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Суд виходить з такого.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2026 про залишення апеляційної скарги без руху.
Так, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, наданий десятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання копії ухвали, шляхом надання документа про сплату судового збору.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент винесення ухвали про повернення апеляційної скарги вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2026 відповідач не виконано.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративному суду від 21.05.2026 апеляційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі № 440/13413/25 повернуто апелянту на підставі частини другої статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки останнім недоліки апеляційної скарги зазначені в ухвалі суду від 05.05.2026 у встановлений судом строк скаржником не усунуто.
При цьому, Суд зауважує, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади, що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.
Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків, вірно застосував положення частини другою статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС У країни, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
При цьому, Суд зауважує, що В/ч НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити в частині оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку, що в частині оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 наявні правові підстави для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, оскільки воно не підлягає касаційному оскарженню, а в частині оскарження ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026 - на підставі пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 13 та 333 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді Л.О. Єресько О.Р. Радишевська В.М. Соколов