УХВАЛА
16 червня 2026 року
м. Київ
справа №400/13724/25
адміністративне провадження № К/990/24233/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Соколова В.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №400/13724/25, за позовом військової частини НОМЕР_1 до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи - ОСОБА_1 , в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 03 грудня 2025 року ВП НОМЕР_2 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
27 травня 2026 року до Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №400/13724/25.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2026 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Радишевській О.Р. (судді -доповідачу), суддям: Загороднюку А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.
Суддя Загороднюк А.Г. з 15 червня 2026 року до 19 червня 2026 року перебуває у відпустці, відповідно до наказу від 12 червня 2026 року №1975/0/6-26.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 червня 2026 року, здійсненого на підставі розпорядження т.в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року №690/0/78-26, визначено новий склад колегії суддів: головуючу суддю(суддю -доповідача) - Радишевську О.Р., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, зокрема, у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що в цій справі спір виник у правовідносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби.
За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами статті 287 КАС України, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Суд зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
У поданій касаційній скарзі скаржник фактично не погоджується з судовим рішенням, на виконання якого було видано виконавчий документ та відкрито виконавче провадження, в межах якого було прийнято оскаржувану постанову.
Отож доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з застосованими судами попередніх інстанцій нормами матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування судами обставин справи, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, перевіряючи матеріали касаційної скарги, Судом установлено, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики у такій категорії адміністративних справ, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити.
З огляду на зазначене, клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору Судом не вирішується.
Керуючись статтями 248, 287, 329, 333 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №400/13724/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді: О.Р. Радишевська В.М. Соколов Ж.М. Мельник-Томенко