УХВАЛА
17 червня 2026 року
м. Київ
справа № 200/5821/25
адміністративне провадження № К/990/18939/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Радишевської О.Р., Соколова В.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі №200/5821/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), у якому просив:
- визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати в періоди з 27.05.2021 по 03.03.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 27.05.2021 по 03.03.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо застосування з 27.05.2021 по 03.03.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби.
Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 27.05.2021 по 03.03.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби за вказаний період, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) оскаржив указане рішення суду першої інстанції до апеляційного суду.
Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.03.2026 залишив без руху апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2025, встановивши строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів після отримання копії цієї ухвали шляхом надання нової заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з посиланням на поважні підстави та відповідні докази.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду скаржник надіслав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначено, що військова частина НОМЕР_2 була залучена до справи як відповідач лише 06.03.2026, а рішення прийнято 29.10.2025 і у зв`язку з відсутністю доступу до матеріалів справи було відсутня можливість оскаржувати його по суті.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення відмовлено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2025.
Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції, 27.04.2026 НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) через підсистему "Електронний Суд" подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ураховуючи, що у період з 02.05.2026 до 10.05.2026 суддя Мельник-Томенко Ж.М. перебувала у відрядженні, у період з 06.05.2026 до 12.05.2026 суддя Желєзний І.В. перебував у відпустці, 11.05.2026 суддя Радишевська О.Р. перебувала у відпустці, у період з 12.05.2026 до 18.05.2026 суддя Радишевська О.Р. перебувала у відрядженні, у період з 19.05.2026 до 28.05.2026 суддя Желєзний І.В. перебував у відпустці, питання щодо розгляду матеріалів касаційної скарги вирішувалося після припинення обставин, які перешкоджали такому розгляду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026, який здійснено на підставі розпорядження в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01.06.2026 № 588, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Мельник-Томенко Ж.М., судді: Радишевська О.Р., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2026 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
06.06.2026 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від скаржника надійшла заява, до якої долучено платіжні інструкції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, керуючись пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, виснував про відсутність підстав для задоволення клопотання про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги, оскільки у матеріалах справи наявні докази про вручення копії оскаржуваного рішення відповідачу 29.10.2025.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з частиною третьою статті 298 цього ж Кодексу апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними та допустимими засобами доказування.
При вирішенні питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, що він учиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржуване рішення прийнято 29.10.2025 та доставлено до електронного кабінету НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) 29.10.2025 о 17:41, апеляційну скаргу направлено на адресу апеляційного суду 12.03.2026 через підсистему «Електронний суд», тобто, з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого ст.295 КАС України.
Судом апеляційної інстанції відхилено доводи скаржника, щодо залучення військової частини НОМЕР_2 до справи як відповідача лише 06.03.2026, оскільки встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі від 11.08.2025 була надіслана судом та отримана відповідачем у підсистемі "Електронний суд" (12.08.2025 об 18:31), тобто відповідач був обізнаний про рух вищенаведеної справи.
Оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені скаржником причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Маючи намір добросовісної реалізації належного права на апеляційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту.
Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені апелянтом підстави для поновлення цього строку не були підкріплені належною доказовою базою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 329, 333 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі №200/5821/25.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді Ж.М. Мельник-Томенко О.Р. Радишевська В.М. Соколов