Справа № 276/963/26
Провадження по справі 4-с/276/2/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2026 року селище Хорошів
Суддя Хорошівського районного суду Житомирської області Бобер Д.О., за участю:
секретаря судового засідання Свиридок А.В.,
представника скаржника Барановського І.І.,
стягувача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Барановського Ігоря Івановича на дії державного виконавця Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,-
В С Т А Н О В И В:
Представник скаржника звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії державного виконавця Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Глубокої Анни Петрівни з винесення постанови про накладення штрафу від 23.04.2026 по виконавчому провадженню №55280699; скасувати постанову про накладення штрафу від 23.04.2026 по виконавчому провадженню №55280699.
В обгрунтування скарги ОСОБА_3 зазначає, що на підставі судового наказу у справі №2-н/276/14/17, виданого Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області, державним виконавцем 30.11.2017 видано постанову про відкриття виконавчого провадження №55280699, згідно якої з боржника ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу боржника), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.11.2027 до досягнення ОСОБА_5 повноліття. 23 квітня 2026 року державний виконавець Глубока А.П. у вказаному виконавчому провадженні винесла постанову про накладення на боржника ОСОБА_2 штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 81495,75 грн. Скаржник вважає такі дії протиправними, оскільки станом на 07.11.2025 згідно довідки державного виконавця заборгованість зі сплати аліментів у скаржника була відсутня, відповідна заборгованість у сумі 162991,50 грн у скаржника виникла лише при перерахунку аліментів у квітні 2026 року і визначена станом на 01.04.2026. Таким чином заборгованість нещодавно визначена державним виконавцем і відразу ним здійснені відповідні перерахування з листопада 2017 року по березень 2026 року, а тому відсутній факт, що боржник ОСОБА_2 раніше до квітня 2026 року боргував стягувачу вказані у розрахунку щомісячні грошові суми.
Представник скаржника у судовому засіданні свою скаргу підтримав та додатково зазначив, що ОСОБА_2 систематично та вчасно сплачував аліменти стягувачу, йому не було відомо про необхідність сплати аліментів у розмірі середньої заробітної плати для даної місцевості та відповідно такий розмір аліментів, державний виконавець не направляв боржнику вимог про сплату заборгованості по аліментам, навпаки у грудні 2025 року видав довідку про відсутність такої заборгованості. Також представник скаржника зазначив, що боржник жодним чином не ухилявся від сплати аліментів, навіть після проведення державним виконавцем перерахунку у квітні 2026 року за весь період стягнення аліментів, ним було на протязі 10 днів після отримання такого розрахунку повністю погашено заборгованість по сплаті аліментів.
Представник Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не прибув, начальник Жорошівського ВДВС подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без участі представника виконавчої служби, зазначивши, що постанова про накладення штрафу є правомірною та відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Стягувач ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечила, зазначила, що ОСОБА_2 не належно виконує батьківські обов`язки, не цікавиться дитиною, приховував свої доходи, оскільки працював не офіційно, а наразі проходить військову службу, про що також не повідомив державного виконавця. Стягувач також зазначила, що вона до березня 2026 року із заявами про перерахунок розміру аліментів не зверталася, про наявність такої заборгованості раніше їй не було відомо, державний виконавець сам таких розрахунків їй не надсилав, арешти на майно боржника не накладав, боржник щомісячно самостійно сплачував аліменти у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини. Також, стягувач підтвердила пояснення представника скаржника про те, що на початку травня 2026 року боржником було повністю погашено заборгованість по сплаті аліментів, у тому числі після проведення державним виконавцем відповідного перерахунку у квітні 2026 року.
Суд, заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ч.2 ст. 451 ЦПК України).
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Постановою державного виконавця Хорошівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 30.11.2017 відкрито виконавче провадження №55280699 з виконання судового наказу №2-н/276/14/17, виданого Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу боржника), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.11.2027 до досягнення ОСОБА_5 повноліття.
Відповідно до довідки Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 07.11.2025 №235/43400 станом на 07.11.2025 заборгованість зі сплати аліментів у боржника ОСОБА_2 у рамках виконавчого провадження №55280699 відсутня.
30.03.2026 до Хорошівського ВДВС надійшла заява стягувача ОСОБА_6 про проведення перерахунку заборгованості за аліментами боржника ОСОБА_2 за період з 09.11.2017 по даний час виходячи із середньої заробітної плати працівника для Житомирської області та накладення на боржника штрафу на підставі ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по боржнику ОСОБА_2 , виконаного начальником Хорошівського ВДВС станом на 01.04.2026 у боржника наявна заборгованість у загальному розмірі 162991,50 грн, яка розрахована з листопада 2017 року по березень 2026 року виходячи із середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості. Також, із вказаного розрахунку вбачається наявність щомісячних платежів боржником аліментів у різних сумах від 746 до 5000 грн.
Постановою державного виконавця Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Глубокої Анни Петрівни від 23.04.2026 у зв`язку з наявністю з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів в сумі 162991,50 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, на підставі ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) накладено на боржника ОСОБА_2 штраф у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 81495,75 грн.
Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, отриманих судом в порядку безпосереднього доступу за ідентифікатором доступу встановлено, що до 23.04.2026 державним виконавцем вимоги про сплату заборгованості боржнику не надсилалися, постанови про арешт його рахунків чи майна не виносилися.
За змістом статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У даній справі боржником ОСОБА_2 оскаржується постанова державного виконавця від 23 квітня 2026 року про накладення на боржника штрафу у розмірі 81495,75 грн у зв`язку з несплатою останнім аліментів на суму 162991,50 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У статті 195 СК України врегульовано порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), та вказано, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Згідно з частинами першою та другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII.
Частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
За правилами частини першої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (частина друга статті 195 СК України).
За змістом пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5) виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону № 1404-VIII, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.
При цьому, у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження (пункт 3 розділу XVI Інструкції № 512/5).
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 71 Закону № 1404-VІІІ визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. У передбачених у частині четвертій названої статті випадках, виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику.
Тобто саме на виконавця покладено обов`язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 2610/27695/2012 зазначила, що «оскаржувана постанова державного виконавця про накладення штрафу не може вважатися справедливою, оскільки заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виникла не з вини Особа 1, а з вини державного виконавця, який неправильно визначав розмір аліментів та базу їх стягнення.
Тобто неодноразово протягом 2014-2018 років навіть станом на 01 жовтня 2018 року, виконавцем зазначалося, що заборгованість по сплаті аліментів у ОСОБА_1 була відсутня та існувала переплата в сумі 467 грн, про що свідчить перерахунок на розрахунок заборгованості по аліментах від 21 серпня та 13 вересня 2018 року, зроблений старшим державним виконавцем ВДВС Стрийського МРУЮ Федоришин Н. С., який був доведений до відома учасників виконавчого провадження, тому ОСОБА_1 мав законні сподівання на правильність вказаного розрахунку та відсутність заборгованості зі сплати аліментів.
Встановлення 05 грудня 2018 року дійсного розміру заборгованості станом на 01 грудня 2018 року в сумі 52 369,67 грн, ураховуючи неправильне обрахування попереднім державним виконавцем заборгованості по сплаті аліментів, не може перекладати тягар відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, а саме в розмірі 26 184,84 грн, на платника аліментів, оскільки до виникнення заборгованості в значному розмірі призвели не винні дії / бездіяльність останнього, яких ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не встановлено, а дії державного виконавця ВДВС Стрийського МРУЮ.
Тому стягнення штрафу в повному обсязі з ОСОБА_1 буде суперечити спрямованості змін до СК України та Закону № 1404-VІІІ, які і вносилися задля захисту прав дитини та спонукання саме недобросовісного платника аліментів певним чином поновити майнові втрати чи обмеження, які вимушена була нести дитина. А недобросовісність платника аліментів у цьому випадку відсутня».
Під час розгляду скарги ОСОБА_2 встановлено, що боржником щомісячно у період з листопада 2017 року по березень 2026 року сплачувалися аліменти у різних сумах від 746 до 5000 грн, за вказаний період заборгованість по сплаті аліментів у боржника була відсутня, державним виконавцем в порушення вимог статті 71 Закону № 1404-VІІІ та пункту 4 розділу XVI Інструкції № 512/5 розмір заборгованості щомісячно не розраховувався та до відома боржника не доводився, натомість йому 07.11.2025 державним виконавцем видано довідку про відсутність заборгованості по сплаті аліментів, що свідчить про відсутність недобросовісних чи умисних дій з боку боржника, доказів протилежного, зокрема, приховування боржником доходів, державним виконавцем та стягувачем суду не надано.
Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем Хорошівського ВДВС проведено лише після надходження 30.03.2026 заяви від стягувача, тобто через 8 років після відкриття виконавчого провадження та відразу на боржника накладено штраф у розмірі 50 відсотків суми заборгованості.
Будь-яких доказів того, що боржник ОСОБА_2 до 23.04.2026 мав заборгованість зі сплати аліментів, до нього застосовувалися обмеження у зв`язку із невиконанням судового рішення та йому направлялися відповідні повідомлення чи виклики державним виконавцем суду не надано.
Про відсутність недобросовісності у діях боржника щодо сплати аліментів свідчить і той факт, що після проведення у квітні 2026 року державним виконавцем розрахунку заборгованості виходячи із середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, боржником невідкладно на протязі 10 днів вжито заходів для повної її погашення, що підтвердили в судовому засіданні сторони виконавчого провадження.
Ураховуючи викладене та те, що заборгованість у боржника станом на 01.04.2026 в розмірі 162991,50 грн утворилася не з вини ОСОБА_2 , а першочергово з вини державних виконавців Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, які неправильно визначали розмір аліментів та базу їх стягнення, тому прийнята державним виконавцем Глубокою А.П. постанова про накладення штрафу від 23.04.2026 не може вважатися справедливою та законною і підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 447, 451, 452 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - задовольнити.
Скасувати постанову державного виконавця Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Глубокої А.П. від 23.04.2026 про накладення штрафу на ОСОБА_2 у розмірі 81495,75 грн по виконавчому провадженню №55280699.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Повний текст ухвали складено 17.06.2026.
Суддя: Д.О.Бобер