СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-о/759/418/26
ун. № 759/14390/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про залишення заяви без руху
01 червня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) про визнання особи безвісно відсутньою,
ВСТАНОВИВ:
26.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із вищевказаною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , безвісно відсутнім з 02.05.2025 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 для розгляду даної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.
Проаналізувавши зміст заяви та долучених до неї документів, суддя доходить висновку про необхідність залишення її без руху, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Зі змісту звернення заявників до суду вбачається, що дана заява підлягає розгляду у порядку окремого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Проводячи аналогію із вимогами, які ставляться до позовної заяви, передбаченими ч. 3 ст. 175 ЦПК України, суддя доходить висновку, що ОСОБА_1 не дотримався вимоги закону.
Зокрема не надав суду відомості, передбачені п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, відповідно до яких заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Всупереч наведеному заявник не вказує у своєї заяві повних даних про себе та заінтересовану особу, що є суттєвим недоліком.
Крім того, суддя звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У даній заяві статусом заінтересованої особи заявник ОСОБА_1 наділяє Київську міську раду, водночас, суддя не погоджується із таким, враховуючи, що метою звернення до суду із даною заявою є саме реалізація заявником права на отримання у подальшому пенсії у зв`язку із втратою годувальника. За таких обставин належною заінтересованою особою у даному випадку слід залучити саме Головне управління Пенсійного фонду у м. Києві.
Окрім того, суддя звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В силу приписів ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
У свою чергу, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства.
Як вбачається зі змісту звернення ОСОБА_1 , останній звертається до суду із заявою, за подачу якої ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено відповідну ставку судового збору.
Вимога ОСОБА_1 про визнання його батька безвісно відсутнім підлягає розгляду у порядку окремого провадження, а тому за її заявлення заявник згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» повинен сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слід звернутися до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», відповідно до якого розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року становить 3 328 грн. 00 коп.
Таким чином, заявник, звертаючись до суду із даною заявою, повинен був сплатити судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. (3328*0,2=665,60).
Із долучених до заяви документів вбачається, що заявник не виконав вимоги закону щодо сплати судового збору.
Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В силу ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У той же час, згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи, що заявник, звертаючись до суду із заявою про визнання особи безвісно відсутнім, не дотримався вимог ст. 95, 177 ЦПК України, дану заяву слід залишити без руху.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 80, 95, 177, 258-261, 293, 294, 353 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) про визнання особи безвісно відсутньою - залишити без руху.
Встановити спосіб усунення недоліків клопотання шляхом:
- надання суду відомостей про наявність або відсутність в учасників справи зареєстрованих у системі «Електронний суд» електронних кабінетів,
- надання повних відомостей про учасників справи, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України,
- залучення у якості заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві,
- сплати судового збору у розмірі 665 грн. 60 коп. та надання суду доказів про таке.
Надати заявнику строк на усунення недоліків заяви 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали.
Повідомити заявника, що в разі не усунення недоліків у зазначений строк, заява вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Єросова І.Ю.