Справа № 157/418/26
Провадження №2/157/419/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2026 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Кота С.І.,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дмитрук Л.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Камінь-Каширського нотаріального округу Горбачук Ігор Михайлович, про визнання права власності на майно у порядку спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування записів про право власності на нерухоме майно,
в с т а н о в и в:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася у суд з позовною заявою шляхом подання її в електронній формі через електронний кабінет, що підписана електронним цифровим підписом її представником - адвокатом Котом С.І., повноваження якого підтверджуються ордером серії АР № 1299690 від 20 лютого 2026 року, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Горбачук Ігор Михайлович, в якому просить визнати за нею ( ОСОБА_1 ) право власності на 15/66 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після батька та з урахуванням відмови інших спадкоємців на її користь, а також визнати за ОСОБА_2 право власності на 51/66 частин вказаного житлового будинку. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне нерухоме майно, житловий будинок АДРЕСА_2 , належав на праві приватної власності ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право власності від 20.04.2011. Майно було набуте під час шлюбу з ОСОБА_7 , що відповідно до ст. 60 СК України визначає його як об`єкт спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, батькові та матері належало по 1/2 частині будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_6 . Спадкова справа не відкривалася. Проте позивачка, відповідач 1 ( ОСОБА_8 ) та мати ОСОБА_9 вважаються такими, що прийняли спадщину після батька, оскільки на момент його смерті постійно проживали та були зареєстровані у спірному будинку. Інші діти (всього в родині 11 дітей) спадщину не прийняли. Отже, батьківська 1/2 частка була розподілена між трьома спадкоємцями - по 1/6 кожному. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати, ОСОБА_7 . На момент смерті їй належало 2/3 частини будинку (1/2 власна частка + 1/6 частка від чоловіка). Мати залишила заповіт на все майно на користь сина - ОСОБА_2 (Відповідач 1). Однак Відповідач 2 ( ОСОБА_10 ) та Відповідач 3 ( ОСОБА_11 ) є особами з інвалідністю ІІІ групи, що дає їм право на обов`язкову частку у спадщині матері згідно зі ст. 1241 ЦК України. Кожен з них має право на 1/33 частку (2/3 х 11 \дітей \ 2). 25.02.2025 Відповідач 2 та Відповідач 3 подали офіційні заяви (засвідчені старостою), якими відмовилися від прийняття спадщини (в т.ч. обов`язкової частки) на користь позивача ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від спадщини на користь іншого спадкоємця. Таким чином, до частки позивачки додаються частки, від яких відмовилися брати. Власна частка ОСОБА_12 після батька: 1/6 (або 11/66).Частка від Миколи: 1/33 (або 2/66). Частка від Віктора: 1/33 (або 2/66). Загальна частка позивачки: 11/66 + 2/66 + 2/66 = 15/66 (або 5/22). Згідно з висновком експерта №032-Н/02-26 від 24.02.2026 ринкова вартість будинку становить 138 950 грн. Вартість частки позивачки (15/66) становить 31 579,55 грн, що є ціною позову. Судовий збір сплачено в розмірі 1 389 грн 50 коп.
Ухвалою судді від 10 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.
У письмових поясненнях на позовну заяву третя особа - приватний нотаріус Горбачук І.М. зазначає, що керуючись ч. 6 ст. 53, ст. 181 ЦПК України, а також, виходячи з тих міркувань, що позивачка через певний час у судовому порядку вирішила змінити свою позицію, оскільки їй 02.04.2025 ним було надано їй роз`яснено, що в рамках спадкової справи №19/2025 після спадкодавця ОСОБА_7 (яка була її мамою), спадкувати житловий будинок вона не може, оскільки її мама за життя залишила заповіт на все своє майно на ім`я свого сина - ОСОБА_2 , і доказів, що вона має право на обов`язкову частку теж не виявилось, з чим позивачка погодилася та зрозуміла всі роз`яснення нотаріуса. Після цього громадянка ОСОБА_13 більше до нотаріуса не з`являлася, документів про відкриття провадження в суді не надходило, що свідчило про безспірність правовідносин по спадковій справі, тому 02.12.2025 ним було видано свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок спадкоємцю за заповітом ОСОБА_2 . Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка вирішила перерозподілити спадщину в свою користь з надуманих підстав, оскільки була позбавлена права на спадкування за заповітом. Така суперечлива поведінка позивачки не відповідає принципу добросовісності, оскільки вона мала право на оспорювання (повідомлення на право оспорювати видачу свідоцтва на протязі 10 днів, яке підписала 02.04.2025) та своєю поведінкою підтвердила, що не буде реалізовувати своє право на оспорення (оскільки протягом восьми місяців не оспорювала право спадкоємця за заповітом на спадкове майно - житловий будинок), тому при розгляді даної справи необхідно застосувати правовий висновок, зазначений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі №450/2286/16-ц щодо суперечливої поведінки, в якому зазначено: «Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права. Підтвердженням недобросовісності є також наступні факти: 1. У позовній заяві позивач зазначає, що житловий будинок АДРЕСА_1 , був успадкований трьома особами: дружиною ОСОБА_14 , дочкою ОСОБА_12 , сином ОСОБА_8 , це не правда оскільки в матеріалах спадкової справи міститься копія спадкової справи ОСОБА_6 належним чином завірена та надана йому для ознайомлення державним нотаріусом Камінь-Каширської районної нотаріальної контори, у матеріалах якої містяться зави про відмову від спадщини дочки ОСОБА_13 (подана 24.02.2012, реєстровий №158) та сина ОСОБА_15 - теж про відмову. Єдиним спадкоємцем за законом після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 була його дружина ОСОБА_7 (заява про прийняття спадщини від 23.02.2012 реєстровий №151). 2. Спадковий будинок не був розділений на дві частки, оскільки дружина ОСОБА_7 після померлого чоловіка отримала 26.11.2012 за реєстровим №1886 у державного нотаріуса Свідоцтво про право на спадщину за законом на цілий будинок, оскільки не бажала отримувати свідоцтво про право власності на 1/2 частку в майні подружжя, про що зазначено в її заяві про видачу свідоцтва на спадщину від 26.11.2013 №924, яка нею і підписана. Такі дії передбачені п. 1- 4 розділу 4 Методичних рекомендацій: «у разі смерті одного з подружжя нотаріус видає свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. При оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який пережив, і який має право на одержання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. Нотаріус роз`яснює такій особі її право на подання заяви про видачу свідоцтва та порядок його видачі. Той із подружжя, хто є живим, має право подати заяву про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя. З 2012 року (день отримання свідоцтва на спадщину на будинок) по ІНФОРМАЦІЯ_3 , коли померла ОСОБА_7 , пройшло 12 років та її дочка ОСОБА_13 не вчинила жодних дій, щодо оспорювання факту видачі свідоцтва на спадщину на цілий будинок її матері ОСОБА_7 , що ще раз підтверджує її недобросовісність у сьогоднішній поведінці. 3. Також є неправдою інформація в позовній заяві про те, що ОСОБА_16 та ОСОБА_17 після смерті матері ОСОБА_7 25.02.2025 подали заяви про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1 , що свідчить про намагання свідомо ввести в суд в оману та про недобросовісну поведінку позивача.
Ухвалою суду від 01 квітня 2026 року було задоволено клопотання представника позивачка - адвоката Кота С.І. та витребувано з Камінь-Каширської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Видричі Камінь-Каширського району Волинської області.
02 квітня 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» надіслав до суду заяву позивачки ОСОБА_1 про зміну предмета позову та залучення нового відповідача, у якій остання просила залучити до участі у справі як Відповідача 4 - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , як спадкоємця першої черги після ОСОБА_7 , чиї права безпосередньо зачіпаються цим провадженням; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину такого майна: житлового будинку з господарськими будівлями і надвірними спорудами АДРЕСА_1 , земельної ділянки за Державним актом серія ЯБ № 651725; земельної ділянки за Державним актом серії ЯБ № 651724 у порядку спадкування після матері ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на підставі відмови від обов`язкових часток ОСОБА_4 (Відповідач 3) та ОСОБА_3 (Відповідач 2) на користь позивачки (заяви від 25.02.2025, засвідчені старостою, рег. №№ 6-11, 6-12); визнати за ОСОБА_2 (Відповідач 1) право власності на 4/5 частини вказаного спадкового майна в порядку спадкування за заповітом від 24.04.2020; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02.12.2025, видане приватним нотаріусом Камінь-Каширського районного нотаріального округу Волинської області Горбачуком Ігорем Михайловичем на ім`я ОСОБА_2 (реєстровий номер підлягає уточненню після витребування судом відповідних матеріалів від нотаріуса), у частині, що стосується 1/5 частини: житлового будинку АДРЕСА_1 , земельних ділянок за Державними актами серія ЯБ № 651724 та ЯБ № 651725, як такого, що видане з порушенням ст.ст. 1241, 1274 ЦК України (без урахування обов`язкових часток та поданих заяв про відмову) і суперечить ст. 1301 ЦК України; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності ОСОБА_2 , внесені на підставі зазначеного свідоцтва, у частині 1/5 частини спадкового майна, та зобов`язати державного реєстратора внести відповідні записи про право власності ОСОБА_1 на 1/5 частину майна.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Дмитрук Л.І. зазначає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню, оскільки покійна матір позивачки та ОСОБА_15 на випадок своєї смерті заповітом від 24.04.2020 розпорядилась усім належним їй майном на користь свого сина ОСОБА_2 , а тому відповідно спадкоємці за законом не закликались до спадкування, а отже ОСОБА_1 не набула права на спадкування після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до ст. 1241 ЦК України мають право на 1/22 частку (обов`язкову частку) у спадковому майні матері, і ця частка залишилась відкритою, оскільки ОСОБА_2 отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 10/11 часток у спадковому майні матері. На обгрунтування заперечень нею додаються копії дев`яти свідоцтв про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 .
У письмових поясненнях на позовну заяву від 10 квітня 2026 року третя особа - приватний нотаріус Горбачук І.М. зазначає, що оскільки у попередньому судовому засідання було з`ясовано, що позов ОСОБА_1 містить багато неточностей, допущені помилки щодо предмету позову, сторін за позовом, позивачка не знала у судовому засіданні, яке його право у спадщині порушено, намагалася оспорювати факт прийняття спадщини дружиною ОСОБА_7 після смерті її чоловіка, потім позивачка стала заперечувати свою відмову від спадщини після смерті батька, на уточнюючі питання судді з цього приводу почала казати, що не пам`ятає, але визнала, що якісь документи подавала державному нотаріусу після смерті свого батька, позовну заяву готував адвокат Кот С.І, який як виявилося не розумів на чиїй стороні він адвокат і чиї права він намагається в суді захищати, в якій частині спадщини порушене право він також не розібрався, оскільки в позові просив визнати право власності на 15/66 частки в будинку, а тепер в заяві про зміну предмету позову просить визнати 1/5 частку в будинку, що ще раз підтверджує, що не може розібратися з предметом позову, судовий збір сплачений не правильно, оскільки суму судового збору необхідно вираховувати з реальної частки, а не з віртуальної частки майна і від всього майна, на яке претендує позивач, ознайомившись з його (нотаріуса) поясненнями про заперечення позову та зрозумівши про безглуздість позовних вимог адвокат змінив предмет позову, який теж не відповідає дійсним обставинам, які виникли під час спадкування після смерті ОСОБА_7 , оскільки коли він (нотаріус), прочитавши заяву про зміну предмету позову бачить явні факти спроби надати недостовірну інформацію суду, наприклад: позивач повідомляє, що ОСОБА_7 фактично прийняла спадщину, то це є неправдою, оскільки остання свідомо виявила свій намір спадкувати після смерті свого чоловіка, подавши державному нотаріусу заяву про прийняття спадщини, також намагаючись залучити до справи як відповідача ОСОБА_5 , яка не приймала спадщину, тому підстав залучення її до справи ніяких немає. Отже, в діях позивачки і надалі прослідковується недобросовісна та суперечлива поведінка, то вона заперечує явні факти, підтверджені документами, то потім погоджується, що були такі факти, а тому щодо задоволення позовних вимог позивачки він заперечує.
Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року змінені позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 прийнято до розгляду, а також за клопотанням позивачки до участі у справі залучено співвідповідача ОСОБА_5
08 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивачки - адвокат Кот С.І. надіслав до суду заяву позивачки ОСОБА_1 про відмову від позову, у якій просить прийняти відмову останньої від позову та закрити провадження у справі. У цій заяві представник позивача - адвокат Кот С.І. зазначає, що у результаті подальшого аналізу матеріалів справи, заперечень третьої особи та витребуваних доказів встановлено наступне: 1. Щодо власної спадкової частки після батька, то у спадковій справі після ОСОБА_6 наявна нотаріально посвідчена заява № 158 від 24.02.2012 про відмову від прийняття спадщини. Згідно з ч. 4 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Строк для відкликання такої заяви (ч. 6 ст. 1273 ЦК України) обмежений 6-місячним строком для прийняття спадщини і сплинув 28.02.2012. Таким чином, позивачка не є спадкоємицею після батька, і вимога про визнання за нею права власності на 1/6 частки в порядку спадкування за законом після батька не має матеріально-правових підстав. 2. Щодо обов`язкових часток братів, то право на обов`язкову частку у спадщині є особистим правом, що належить виключно особам, зазначеним у ст. 1241 ЦК України. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови КЦС ВС від 04.09.2019 р. у справі № 450/328/15-ц, від 10.09.2021 р. у справі № 195/1990/19, від 21.09.2022 р. у справі № 170/581/21) відмова від обов`язкової частки на користь іншого спадкоємця є неможливою. Тому подані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заяви від 25.02.2025 «на користь ОСОБА_18 » не можуть породжувати у неї самостійних спадкових прав. Відповідні вимоги мають заявлятися самостійно особами, які мають право на обов`язкову частку, в окремому провадженні. 3. Щодо процесуальних наслідків, то подальший розгляд справи в обраній позивачкою конструкції позову неминуче призведе до відмови у задоволенні позовних вимог із покладенням на неї судових витрат з відповідачів. З метою уникнення непродуктивного процесу та з урахуванням закріпленого ст. 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства,позивачка скористається належним їй правом на відмову від позову. Наслідки відмови від позову, передбачені ч. 1 ст. 256 ЦПК України (закриття провадження у справі та неможливість повторного звернення до суду з тим самим позовом, до тих самих відповідачів, з того ж предмета і тих же підстав), позивачці роз`яснені та зрозумілі.
10 червня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Дмитрук Л.І. подала заяву про відшкодування відповідачу ОСОБА_2 понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу. В обгрунтування цієї заяви представник відповідача зазначає, що у зв`язку з відмовою позивачки від позовних вимог у повному обсязі, з останньої належить стягнути понесені відповідачем витрати на правничу допомогу адвоката на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України у розмірі 10 000 грн, надання та вартість якої підтверджується копією договору про надання правничої допомоги, розрахунком вартості послуг адвоката та квитанцією до прихідного касового ордера.
У запереченні на заяву відповідача ОСОБА_19 про стягнення з позивачки витрат на професійну правничу допомогу представник позивачки Кот С.І. зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи у разі закриття провадження у справі, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Цю норму останній проігнорував, обмежуючись формальним посиланням на ч. 3 ст. 142 ЦПК України. Однак саме положення ч. 5 ст. 142 ЦПК встановлює матеріально-правову умову компенсації - необґрунтованість дій позивача, тягар доведення якої покладено на відповідача. У цій справі дії позивача не були необґрунтованими: позов подано 05.03.2026 на підставі обставин, відомих позивачці на той момент (наявність обов`язкових часток братів-інвалідів, заяви братів від 25.02.2025), що мали об`єктивні правові підстави; у ході підготовчого провадження виявлено нові обставини (заперечення нотаріуса з посиланням на заяву № 158/2012 та аналіз позицій КЦС ВС у справах № 450/328/15-ц, № 195/1990/19, № 170/581/21), про які позивач не міг знати на момент подання позову; позивач негайно скоригував процесуальну позицію - подав заяву про відмову від позову на стадії підготовчого провадження, до судових дебатів. Така процесуальна поведінка є взірцем добросовісного користування процесуальними правами (ст. 13 ЦПК України), що виключає кваліфікацію її як «необґрунтованих дій». Стягнення витрат у такому випадку перетворюється на каральну санкцію за відмову від позову, що суперечить меті ч. 5 ст. 142 ЦПК. Спір як такий виник внаслідок дій третьої особи - приватного нотаріуса Горбачука І.М., який видав свідоцтво про право на спадщину з порушенням ст. 1241 ЦК України. Цей факт підтверджує сам відповідач у відзиві від 06.05.2026 р.: « ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . мають право на 1/22 частку (обов`язкову частку) у спадковому майні матері, і ця частка залишилась відкритою». Тобто відповідач сам визнає наявність порушення з боку нотаріуса, який, ігноруючи обов`язкові частки, видав 9 свідоцтв на користь відповідача. Покладення витрат на позивачку в такій ситуації не відповідатиме принципам справедливості та пропорційності. Крім того, має місце порушення ч. 1 ст. 134 ЦПК України. У відзиві відповідача від 06.05.2026 р. (як першій заяві по суті спору) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу повністю відсутній. Зазначене позбавило позивачку можливості завчасно оцінити процесуальні ризики та сформувати позицію з урахуванням можливих фінансових наслідків. Згідно з ч. 2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання попереднього розрахунку суд може відмовити стороні у відшкодуванні відповідних витрат. У сукупності з іншими порушеннями це є додатковою підставою для відмови у задоволенні заяви. Крім того, з розрахунку понесених витрат належить виключити таку послугу ї від 10.06.2026 як підготовка заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу - 1 730 грн. Об`єднана Палата Касаційного господарського суду Верховного Суду в постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 (провадження № 12-44гс23) сформулювала обов`язків правовий висновок; «витрати на підготовку такої заяви (про відшкодування правової допомоги) не підлягають відшкодуванню... це витрати, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги і не відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи». Сума 1 730 грн за підготовку заяви про відшкодування від 10.06.2026 підлягає обов`язковому виключенню з розрахунку. Крім того. виключити потрібно з розрахунку позиції від 11.06.2026 - «орієнтовно 15-17 хвилин» - частина 1 297 грн. У розрахунку зазначено: «08.06.2026 - 13 хвилин, 11.06.2026 - орієнтовно 15-17 хвилин».Засідання, призначене на 11.06.2026, на момент подання заяви про відшкодування (10.06.2026) ще не відбулось. Прогнозовані, не понесені витрати не можуть бути предметом стягнення з огляду на ч. 8 ст. 141 ЦПК України, яка дозволяє стягувати лише витрати, що сторона «сплатила або має сплатити», а не передбачуваний час. Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, витрати на правничу допомогу мають бути реальними і дійсними. Слово «орієнтовно» прямо вказує на гіпотетичний характер витрат. Сумнівні позиції від 25.05.2026 р. (5 хвилин - 216 грн) та 08.06.2026 р. (13 хвилин). Заявник вказує на участь у судовому засіданні 25.05.2026 тривалістю всього 5 хвилин. Така тривалість участі не відповідає звичайному перебігу судового засідання, є вкрай сумнівною та потребує підтвердження журналом судового засідання. Позиція 08.06.2026 (13 хвилин) взагалі не має ані обґрунтування процесуальної дії, ані доказів - у цей день засідання не проводилось. Без надання відповідних доказів (журналу судового засідання за 25.05.2026, детального опису процесуальної дії 08.06.2026) ці позиції також підлягають виключенню. Крім того, надані документи щодо судових витрат містять суперечності. Розрахунок (10 161 грн) не відповідає сумі квитанції (10 000 грн). За розрахунком представника відповідача загальна вартість послуг становить 10 161 грн, тоді як за квитанцією до прибуткового касового ордера № 5 від 10.06.2026 сплачено 10 000 грн. Різниця 161 грн фактично не сплачена і не може бути стягнута. Адвокат сам це визнає, обмежуючи стягнення 10 000 грн. Має місце також невідповідність застосованих тарифів самому договору. Пункт 5 договору про надання правничої допомоги від 14.04.2026 встановлює два різні тарифи: 0,3 МЗП за годину супроводу справи в суді першої інстанції; 0,5 МЗП за годину підготовки письмових заяв, клопотань, інших процесуальних документів. У розрахунку всі позиції (зокрема, підготовка відзиву 06.05.2026) розраховуються за єдиним тарифом 0,3 МЗП, що суперечить умовам самого договору. Це свідчить про відсутність належного зв`язку розрахунку з договором, на який посилається відповідач. Відсутні докази сплати авансу за договором. Пункт 5 договору від 14.04.2026 передбачає «авансовий платіж у розмірі п`ять тисяч гривень на день підписання договору». Однак відповідач надає лише одну квитанцію - № 5 від 10.06.2026 р. на 10 000 грн. Доказів сплати авансу 5 000 грн саме 14.04.2026 (як того вимагає договір) не подано. Це свідчить або про невиконання умов договору самим відповідачем, або про штучне оформлення доказів задля подання заяви про відшкодування. Розрахунок не є двостороннім актом виконаних робіт. Документ, поданий відповідачем під назвою «Розрахунок вартості послуг», є одностороннім - складеним і підписаним лише адвокатом, без приймання-передачі послуг з боку клієнта. Декларативне твердження адвоката про те, що «цей розрахунок є одночасно актом наданих послуг», не перетворює односторонній документ на двосторонній акт у розумінні ст.ст. 901-907 ЦК України. Заявлені витрати є неспівмірними. Ціна позову у справі становила 138 950 грн, а фактичний предмет спору з боку позивача - 1/6 частка майна, тобто близько 23 158 грн. Заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу - 10 000 грн, що становить близько 43% від реального предмета спору. Це явно непропорційно і суперечить п. 4 ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Справа є типовим спадковим спором без іноземного елемента, без складних експертиз, не вийшла з підготовчого провадження. Реальні процесуальні дії адвоката відповідача обмежились: підготовкою одного відзиву на 3 аркушах; участю в підготовчих засіданнях; підготовкою заяви про відшкодування витрат (яка не підлягає компенсації за позицією ВС). З урахуванням обов`язково виключених позицій (1 730 грн - підготовка заяви про відшкодування; частина 1 297 грн - прогнозований час 11.06.2026; 216 грн - сумнівні 5 хвилин 25.05.2026 та неспівмірності решти витрат, справедлива сума не може перевищувати 3 000-4 000 грн (за реально доведені дії: підготовка відзиву та участь у одному підготовчому засіданні 20.04.2026). На підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про стягнення з позивачки витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн у повному обсязі - у зв`язку з відсутністю необґрунтованих дій позивачки в розумінні ч. 5 ст. 142 ЦПК України. Альтернативно, у разі переходу до розгляду заяви по суті, виключити з розрахунку відповідача позиції, які не підлягають відшкодуванню за усталеною судовою практикою: 1 730 грн - за підготовку заяви про відшкодування витрат від 10.06.2026 (постанова ОП КГС ВС від 02.02.2024 р. у справі № 910/9714/22); частину суми 1 297 грн в обсязі, що припадає на 11.06.2026 («орієнтовно 15- 17 хвилин») як прогнозовані, не понесені витрати; 216 грн за 25.05.2026 у разі ненадання журналу судового засідання, що підтверджує проведення засідання тривалістю 5 хвилин; зменшити решту заявленої суми у порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України з огляду на: невідповідність застосованих тарифів договору від 14.04.2026; відсутність попереднього розрахунку у відзиві (ст. 134 ЦПК України); неспівмірність із складністю справи та обсягом фактично наданих послуг; пропорційність до реального предмета спору.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кот С.І. у судовому засіданні заяву про відмову від позову підтримали, пояснивши, що відмовляються від усіх заявлених позивних вимог та наслідки відмови від позову їм зрозумілі. Крім того, адвокат Кот С.І. просив відмови у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Дмитрук Л.І. про стягнення витрат на правову допомогу з підстав, зазначених ним у його запереченнях на таку заяву, і, крім того, зазначив, що позивачка не була обізнана про спадкування її матір`ю спадщини після смерті батька, та, крім того, в ході проведення підготовчого судового засідання у цій цивільній справі нотаріус виявив і самостійно виправив у свідоцтвах про право на спадщину на ім`я відповідача ОСОБА_2 частки останнього у спадковому майні.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Дмитрук Л.І. у судовому засіданні не заперечили щодо прийняття судом відмови позивачки від позову та закриття провадження у справі, і підтримала заяву про стягнення з позивачки на користь відповідача ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, понесених останнім у розмірі 10 000 грн, мотивуючи тим, що дії позивачки, пов`язані з пред`явленням позову, були необґрунтованими, адже жодне право останньої не порушено, а отже й підстав для звернення до суду не було. І те, що нотаріус допустив математичну помилку при видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину в частині зазначення частки спадщини, а потім виправив цю помилку, стосується лише відповідачів, які мають право на свої відповідні обов`язкові частки у спадщині і ці частки є відкритими, та жодним чином не стосується позивачки, адже мати усунула останню від спадкування своїм заповітом та право на обов`язкову частку у спадщині позивачка не мала і не має.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відмову позивачки від позову належить прийняти та провадження у справі закрити, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Згідно з ч. 4 цієї статті ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49, ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).
Частинами 3, 5 ст. 206 ЦПК України встановлено, що у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Беручи до уваги, що позивачка добровільно відмовилася від позову, про що нею подано письмову заяву, та наслідки відмови від позову, що встановлені ч. 3 ст. 206, ч. 2 ст. 256 ЦПК України, останній роз`яснені судом та, як вона підтвердила у судовому засіданні, їй зрозумілі, тому належить прийняти відмову позивачки від позову та провадження у справі закрити.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
У письмовій заяві про відмову від позову, позивачка зазначила, що від позовних вимог відмовляється, оскільки не є спадкоємицею після батька і вимога про визнання за нею права власності на 1/6 частки в порядку спадкування за законом після батька не має матеріально-правових підстав, подані її братами, тобто відповідачами у справі, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , заяви від 25.02.2025 про їх відмову від належної їм обов`язкової частки у спадщині не можуть породжувати у неї самостійних спадкових прав, та подальший розгляд справи в обраній нею конструкції позову неминуче призведе до відмови у задоволенні позовних вимог із покладенням на неї судових витрат з відповідачів.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, на яку посилається представник позивачки як на підставу для відмови у задоволенні заяви відповідача про стягнення на користь останнього витрат на правову допомогу, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копії спадкової справи № 61/2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , позивача ОСОБА_1 24 лютого 2012 року, тобто у межах встановленого законом строку, подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_6 .
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачка діяла необґрунтовано, адже безумовно була обізнана про те, що спадщину, до складу якої входив у тому числі і спірний житловий будинок, після смерті її батька вона не прийняла, оскільки ж сама від неї відмовилася у 2012 році, однак, незважаючи на такі обставини, остання більш як через 14 років з дня смерті її батька пред`явила в суд позов до відповідачів про визнання за нею права власності на частку спірного житлового будинку у порядку спадкування за законом після смерті батька, у тому числі пред`явила цей позов до відповідача ОСОБА_2 , який спадщину зокрема й у вигляді відповідної частки житлового будинку, прийняв після смерті матері сторін, а не батька.
Крім того, позивачка свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що її брати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які мають право на обов`язкову частку у спадщині після смерті матері, відмовилися від таких часток на її користь, у той же час не мотивувала, які саме її права у такий спосіб (відмовившись від права на обов`язкову частку від спадщини на її користь) останні порушили, що повинні відповідати за її позовом, адже позовні вимоги вона також пред`явила і до них.
Такі дії позивачки також свідчать про необґрунтованість її дій, пов`язаних з пред`явленням нею позовних вимог як до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , так і до відповідача ОСОБА_2 , який просить стягнути з останньої витрати на правничу допомогу, які він змушений був понести у зв`язку з таким позовом.
Виходячи з зазначених обставин та положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивачки.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 цієї статті визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з копії договору про надання правничої допомоги та представництво інтересів особи від 14 квітня 2026 року, що укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Дмитрук Л.І., остання зобов`язалася надати відповідачу ОСОБА_2 правничу допомогу, яка полягає у наданні правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у порушення шляхом надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, та крім того, ОСОБА_2 доручив адвокату Дмитрук Л.І. здійснювати представництво його інтересів у судах (першої, апеляційної та касаційної інстанцій) під час здійснення адміністративного, цивільного чи кримінального судочинства, а також в інших державних органах, органах місцевого самоврядування, нотаріальних установах, органах державної виконавчої служби, перед фізичними та юридичними особами з правом складати, подавати, підписувати всі документи (в т.ч. процесуальні), заяви і довідки, отримання та пред`явлення виконавчих документів до виконання під час виконання рішення суду, отримання належних клієнту грошових коштів та майна, сплату судового збору чи інших платежів, укладення будь-яких цивільно-правових угод від його імені в межах цього договору тощо) на вчинення яких має право сам клієнт у всіх справах, що стосуються його прав та інтересів.
Згідно з цим договором розмір гонорару за даною угоду встановлюється за згодою сторін та складає 0,3 розміру мінімальної заробітної плати в Україні станом на 01.01. поточного року надання послуг адвокатом за одну годину роботи чи супроводу цієї справи при її розгляді в органах влади чи місцевого самоврядування, усіх інших органах, в судах першої та апеляційної інстанції, з авансовим платежем у розмірі 5 000 грн на день підписання договору.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з наданого представником відповідача розрахунку вартості послуг, наданих у цій справі відповідачу ОСОБА_2 адвокатом Дмитрук Л.І., останньою були надані такі послуги: 14.04.2026 - укладення договору, ознайомлення з матеріалами позовної заяви, вивчення доказів, доданих до обгрунтування позову, роз`яснення необхідності подачі доказів на обгрунтування заперечень, затрачено 1 год, вартість 2594 грн, 20.04.2026 - участь у підготовчому судовому засіданні, затрачено 44 хв, вартість - 1 730 грн, 06.05.2026 - аналіз доказів, виготовлення відзиву, затрачено 1 год., вартість 2594 грн, 25.05.2026 - участь у судовому засіданні, 5 хв., вартість 216 грн., 10.06.2026 - підготовка заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката та розрахунку вартості послуг адвоката, затрачено 40 хв, вартість 1 730 грн, 08.06.2026, затрачено 13 хв., 11.06.2026 - орієнтовно 15-17 хв, участь у судових засіданнях, представництво інтересів відповідача у суді,затрачено 0, 5 год, вартість правової допомоги 1 297 грн, а всього затрачено у справі 4 год 50 хв, вартість правової допомоги 10 161 грн, і за домовленістю сторін сплачено 10 000 грн.
Суд вважає обґрунтованими доводи представника позивачки - адвоката Кота С.І., про те, що витрати на підготовку заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу та розрахунку вартості цих послуг не є витратами на правничу допомогу, оскільки як він і зазначив у своїх запереченнях, така правова позиція наведена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для відмови відповідачу у стягненні з позивачки понесених ним витрат на правову допомогу з тих підстав, що ним не подано попереднього розрахунку таких витрат, адже згідно з правовою позицією, наведеною у постанові ВС від 08.04.2021 року у справі № 161/20630/18 неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Крім того, ще 20 квітня 2026 року представником відповідача - адвокатом Дмитрук Л.І. був наданий суду договір про надання правничої допомоги та представництво інтересів осіб від 14 квітня 2026 року, у якому зазначено не лише обсяг правової допомоги, яка може бути надана адвокатом відповідачу, а й розмір гонорару за надані послуги, а відтак позивачка мала можливість передбачити вартість таких послуг,
Враховуючи, що судом з вищезазначених підстав встановлено необґрунтованість дій позивачки, пов`язаних з пред`явленням нею позовних вимог, зокрема, до відповідача ОСОБА_2 та беручи до уваги обсяг наданої останньому адвокатом правової допомоги, зокрема зміст та обсяг відзиву на позовну заяви, затрачений на його підготовку час та затрачений час на безпосередню участь у судових засіданнях (20.04.2026 - 44 хв., 06.05.2026 - 1 год 09 хв, 25.05.2026 - 04 хв (засідання відкладено за клопотанням представника позивачки), а також категорію та складність справи, реальність понесених витрат, які були з урахуванням значення справи для відповідача необхідними, і той факт, що позивачка відмовилася від позову на етапі підготовчого провадження, суд вважає за необхідне стягнути з останньої на користь відповідача судові витрати в сумі 5 000 грн, яка є цілком пропорційною до обсягу наданих правничих послуг.
Інші доводи представника позивачки не спростовують висновок суду про наявність підстав для стягнення з позивачки на користь відповідача ОСОБА_2 витрат у зазначеному судом розмірі, понесення яким відповідачем було необхідним у зв`язку з пред`явленням до нього позову.
Керуючись ст.ст. 206, 137, 141, 142, 206, 260, 352, 353, 354 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Прийняти відмову від позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП - НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), третя особа - приватний нотаріус Камінь-Каширського нотаріального округу Горбачук Ігор Михайлович (місцезнаходження: вул. Шевченка, 30/3, м. Камінь-Каширський, Волинська область), про визнання права власності на майно у порядку спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування записів про право власності на нерухоме майно і провадження у справі закрити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.
Роз`яснити позивачці ОСОБА_1 , що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.
Дата складення повного тексту ухвали - 16 червня 2026 року.
Головуючий: О.В. Антонюк