Номер провадження: 22-ц/813/7000/26
Справа № 495/1256/26
Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.
Доповідач Коновалова В. А.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
15.06.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А., (суддя доповідач), Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 ,
на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 травня 2026 року,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору позики,
в с т а н о в и в:
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 08 травня 2026 року у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору позики відмовив. Задовольнив клопотання представника позивача про призначення експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики.
Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» звернувся з апеляційною скаргою безпосередньо до суду апеляційної інстанції в порядку ст. 355 ЦПК України.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 21.05.2026 року залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з необхідністю витребування матеріалів цивільної справи № 495/1256/26
11 червня 2026 року до Одеського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи № 495/1256/26.
Колегія судів вважає, що апеляційна скарга підлягає поверненню з огляду на таке.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 08 травня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовив та задовольнив клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи по справі.
Скаржником ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 травня 2026 року суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні клопотання про витребування оригіналу розписки від 17.05.2018 року. В частині призначення експертизи ухвала скаржником не оскаржується.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11 рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення).
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Частиною першою статті 353 ЦПК України визначено перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. При цьому оскаржувана ухвала у цьому переліку відсутня.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).
Таким чином, право на суд, складовим якого є право доступу до правосуддя, в аспекті апеляційного оскарження ухвали місцевого суду, може бути обмежено на національному рівні з легітимною метою та із забезпеченням пропорційності при застосуванні відповідних правових засобів, передбачених процесуальним законом. Наведене не має наслідком порушення права на доступ.
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі№ 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постанови від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц (провадження№ 14-62цс19).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України
Такі висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17.
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (частини перша та друга статті 116 ЦПК України).
Законодавець розмежовує ухвали суду першої інстанції про витребування доказів та про забезпечення доказів. Якщо подається клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування, тобто за наявності підстав для забезпечення доказів та сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, то ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні такого клопотання може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України;
Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів у переліку, визначеному пунктом 2 частини першої статті 353 ЦПК України, відсутня.
Із матеріалів справи вбачається, що 23.03.2026 року доказів ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотання про витребування доказів, в якому просив суд
першої інстанції витребувати з Київського районного суду м.Одеси оригінал боргової розписки від 17.05.2018 року, яка перебуває в матеріалах цивільної справи № 947/15191/24, обґрунтовуючи клопотання тим, що позивач у позовній заяві зазначає, що спірний договір позики оформлений розпискою не був укладений 17.05.2018 як про це зазначено у розписці, ці відомості не відповідають дійсності і можуть бути спростовані шляхом проведення експертизи. На думку позивача, для проведення експертизи експертам потрібно надати оригінал розписки, яка міститься в матеріалах справи № 947/15191/24. Сторона позивача позбавлена можливості отримання вказаного доказу.
Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотання про витребування доказів.
Тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 5ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, відповідно до положень ЦПК України не входить до переліку ухвал, визначеного статтею 353 ЦПК України, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 травня 2026 року, підлягає поверненню особі, яка її подала.
На підставі викладеного та керуючись ст. 357 ЦПК України
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 травня 2026 року, повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 272 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді В.А. Коновалова
О.Ю. Карташов
Ю.П. Лозко