Справа № 509/1728/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Кочко В.К.,
при секретарі Савченко М.В.,
розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Міністерстко Оборони України; ІНФОРМАЦІЯ_1 , про усунення від права на отримання одноразової грошової допомоги та соціальних виплат
ВСТАНОВИВ:
27.05.2026 р., представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- Зупинити виплату одноразової грошової допомоги на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_4 та приведений до Військової присяги на вірність Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок, загинув у бою за Україну, її свободу і незалежність під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_5 в районі населеного пункту Солодке Пологівського району Запорізької області;
- Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 , або іншому відповідальному органу, здійснювати виплату на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначеної допомоги до вирішення спору по суті.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання відсутнім у ОСОБА_3 права на одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю сина військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , призваний на військову службу 08.10.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_7 та приведений до Військової присяги на вірність Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок, загинув у бою за Україну, її свободу і незалежність під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_5 в районі населеного пункту Солодке Пологівського району Запорізької області.
У відповідності до чинного законодавства України, у зв`язку із загибеллю військовослужбовця передбачено виплату одноразової грошової допомоги членам його сім`ї. Позивачу стало відомо, що зазначена допомога найближчим часом може бути виплачена відповідачу, так як від звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 . У разі здійснення такої виплати, повернення коштів або виконання майбутнього рішення суду буде істотно ускладнене або неможливе.
Позивач та відповідач є батьками загиблого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний на військову службу 08.10.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_7 та приведений до Військової присяги на вірність Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок, загинув у бою за Україну, її свободу і незалежність під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_5 в районі населеного пункту Солодке Пологівського району Запорізької області.
Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум планується призначити одноразову грошову допомогу відповідачу.
На думку позивача, відповідач не має права на отримання одноразової допомоги та компенсації сум, у зв`язку з тим, що ухилявся від обов`язку щодо утримання загиблого сина та взагалі знущався з нього, що призвело його до отримання психічних розладів здоров`я. За останні роки перед мобілізацією сина до ЗСУ, відповідач наносив йому як моральну та і фізичну шкоду, яка призвела до звернення до поліції і було винесено терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_3 , у зв`язку з потерпілою особою - сина ОСОБА_4 , також інші незаконні дії вчинялись стосовно сина. Відповідач не проживав і участі у вихованні сина ОСОБА_4 не приймав.
Вказане, на переконання позивача, свідчить про те, що позивач та відповідач мешкали окремо протягом останнього часу, тобто відповідач ухилявся від його виховання та утримання коли син перебував в психологічному стані та додатково наносив шкоду здоров`ю.
Суд, дослідивши надані докази та вивчивши заяву про забезпечення позову приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Частиною 2 ст.149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.3 ст. 149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Цей правовий висновок міститься у постанові Верховного суду України у справі за № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року.
У рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 № 5-рп/2011 у справі № 1- 6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Протоколу. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2019 року (справа № 911/1695/18) зазначив наступне: законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Згідно з п. 43 рішення ЄСПЧ у справі «Шмалько проти України», право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Крім того, відповідно до п. 4 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.
Дослідивши матеріали, додані до позовної заяви, вивчивши обґрунтування позивача щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а тому заяву про забезпечення позову слід задовольнити частково.
Керуючисьст.151-154 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву задовольнити частково.
Зупинити виплату одноразової грошової допомоги на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_4 та приведений до Військової присяги на вірність Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок, загинув у бою за Україну, її свободу і незалежність під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_5 в районі населеного пункту Солодке Пологівського району Запорізької області.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 , здійснювати виплату на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначеної допомоги до вирішення спору по суті.
Ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову направити негайно для виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня її складення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: Кочко В.К.