УХВАЛА
18 червня 2026 року
м. Київ
справа № 524/16300/24
провадження № 61-8059ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтаря Валерія Миколайовича, на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 травня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - ТОВ «Фінпром Маркет») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у загальному розмірі 27 012,40 грн, з яких: 8 020 грн заборгованість за кредитом, 18 992,40 грн заборгованість за процентами.
Заочним рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики у розмірі 12 807,94 грн, з яких: 8 020 грн заборгованість за кредитом та 4 787,94 грн заборгованість за процентами.
В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
У червні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 -адвоката Гонтаря В. М., на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 травня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2026 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 січня 2025 року вказану справу визнано малозначною.
Касаційна скарга не містить доводів, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначних справах, підлягають касаційному оскарженню, якщо справа має виняткове значення для заявника.
Аргументи касаційної скарги, що вказана справа має виняткове значення для ОСОБА_1 , оскільки стягнена судом рішенням сума є значною для заявника, який перебуває у скрутному матеріальному становищі, є необґрунтованими, оскільки вказаний довід в справі, яка містить вимоги майнового характеру, без наведення інших об`єктивних обставин, підтверджених доказами, є недостатнім на підтвердження винятковості справи для заявника.
Тобто, в справі, яка містить майнові вимоги, довід особи, яка заперечує щодо стягнення з неї присуджених коштів, що стягнена сума є надмірним фінансовим тягарем, без наведення інших об`єктивних обставин, очевидно нівелює остаточність судових рішень, ухвалених попередніми інстанціями. Адже, оскаржуючи судові рішення у малозначній справі, є недостанім сама по собі надмірність стягненої суми коштів. Такий довід не може бути безумовною обставиною для перегляду Верховним Судом малозначної справи.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтаря Валерія Миколайовича, на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 травня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
В. В. Сердюк