Ухвала № 137499026 у справі № 334/10145/23 від 18.06.2026

УХВАЛА

18 червня 2026 року

м. Київ

справа № 334/10145/23

провадження № 61-7043ск26

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради про стягнення завданої шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги», в якому просила стягнути з відповідача на її користь завдану шкоду у розмірі 16 254 435,60 грн, яка складається з вартості власного житла - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , не отриманої заробітної плати та моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 09 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21 квітня 2025 року у справі № 334/10145/23 касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року повернуто.

Ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 02 червня 2025 року у справі № 334/10145/23 касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року повернуто.

Ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 19 грудня 2025 року у справі № 334/10145/23 касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року повернуто.

Ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 11 березня 2026 року у справі № 334/10145/23 касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року повернуто.

20 травня 2026 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема, запропоновано заявниці: подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та зазначити інші причини пропуску строку на касаційне оскарження; подати уточнену касаційну скаргу із обґрунтуванням підстав касаційного оскарження; сплатити судовий збір.

09 червня 2026 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, направила до Верховного Суду заяву про усунення недоліків. У заяві ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що суд повинен врахувати надзвичайні обставини, які стали причиною пропуску цього пропуску та перешкоди, які мали серйозний вплив на події та рішення суду. Касаційну скаргу здано до поштового відділення 20 травня 2026 року, тобто термін тридцяти днів на її поновлення не вичерпаний і може бути прийнятий. Справа пов`язана із порушенням прав людини на судовий захист, оскільки оскаржуваними судовими рішеннями порушені права позивачки.

Проаналізувавши надані на усунення недоліків матеріали на відповідність вимогам частини другої статті 392 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що недоліки касаційної скарги заявницею не усунуто.

Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За правилами частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Необхідно підкреслити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація цього права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями процесуального закону. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

За відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Запорізьким апеляційним судом у даній справі прийнято - 19 березня 2025 року, повний текст складено - 26 березня 2025 року, касаційну скаргу здано до відділення поштового зв`язку - 20 травня 2026 року.

Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.

ОСОБА_1 не доведено існування обставин непереборної сили, які перешкоджали їй подати касаційну скаргу оформлену належним чином вчасно.

Зазначення заявницею про те, що нею в межах тридцятиденного строку з дня повернення Верховним Судом касаційної скарги подано виправлену касаційну скаргу, не може бути прийнято до уваги, оскільки невиконання вимог ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги не є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження.

Заявник дійсно в силу норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду касаційної інстанції, але це не означає безумовне поновлення строку касаційного оскарження, так як заявник має довести що перешкоджало виконати вимоги ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги при первісному зверненні до суду касаційної інстанції.

Отже, оцінивши наведені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження обставини, Верховний Суд дійшов переконання про відсутність обставин для поновлення пропущеного на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1 Конституції України.

Також, уточнена редакція касаційної скарги не містить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, а містить узагальнене посилання на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.

З урахуванням наведених норм ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження,а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з мотивувальної частини касаційної скарги обирати норми права, з застосуванням яких не погоджується заявник та визначати підстави касаційного оскарження на власний розсуд.

У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Крім того, в уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що у зв`язку з тяжким матеріальним становищем не має змоги сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та розмір судового збору є непомірним тягарем для заявниці.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз повторного клопотання свідчить, що воно є тотожним за змістом клопотанню, яке містилось у касаційній скарзі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.

У зв`язку з тим, що судом вже розглядалося клопотання ОСОБА_1 й вказаним обставинам надавалася оцінка, а повторне клопотання не містить посилання на нові обставини, суд приходить до висновку, що зазначені дії мають ознаки зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

У зв`язку з цим, повторне клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.

Враховуючи вказані обставини, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вимоги ухвали від 01 червня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_1 не виконано, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 44, 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишити без розгляду.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради про стягнення завданої шкодивважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров