ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень
18 червня 2026 року Справа №160/13059/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
06.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (04.05.2025 року направлено засобами поштового зв`язку) ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій позивач на виконання вимог ухвали суду від 12.05.2025 року з урахуванням уточненого адміністративного суду просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 05.10.2018 року по 31.12.2022 року, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в розмірі 4014,28 грн. відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 05.10.2018 року по 31.12.2022 року, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 201 361,46 гривень.
За наслідками розгляду означеної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю та судом вирішено наступне.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 05.10.2018 року по 31.12.2022 року, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в розмірі 4014,28 грн. відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 05.10.2018 року по 31.12.2022 року, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 201 361,46 гривень.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідачем, через систему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу.
14.10.2025 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року у справі № 160/13059/25 повернуто заявнику.
Рішення набрало законної сили від 11.08.2025 року набрало законної сили 14.10.2025 року.
За реплікацією Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що 12.09.2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/13059/25 створено один (1) виконавчий лист в частині: 1) стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 05.10.2018 року по 31.12.2022 року, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 201 361,46 гривень.
12.09.2025 року за вих. №66916/25 Дніпропетровським окружним адміністративним судом на адресу ОСОБА_1 направлено виконавчий лист один (1) виконавчий лист та копію судового рішення від 11.08.2025 року з відміткою про набрання законної сили, які отримано позивачем 23.09.2026 року, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
18.10.2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про видачу виконавчого листа.
10.03.2026 року від Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області до канцелярії суду надійшов оригінал виконавчого листа від 11.08.2025 року виданий 12.09.2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом в частині стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 05.10.2018 року по 31.12.2022 року, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 201 361,46 гривень.
15.05.2026 року ухвалою Дніпровського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про визнання дій протиправними при виконанні рішення (у порядку статті 383 КАС України) повернуто заявнику без розгляду.
27.05.2026 року ухвалою Дніпровського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень та про встановлення судового контролю повернуто заявнику.
10.06.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень, в якій заявник просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року у справі №160/13059/25, яка виявилася у невиплаті грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих з індексації грошового забезпечення, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом:
- нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум ПДФО відповідно до пунктів 2-4 Порядку, затвердженого Постановою КМУ №44, у повному обсязі без додаткового оподаткування;
- виплати недоплаченої суми з урахуванням компенсації ПДФО.
Аргументи даної заяви зводяться до того, що, на думку заявника, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року у справі №160/13059/25 виконано відповідачем не в повному обсязі, оскільки під час виплати присудженої суми індексації грошового забезпечення було утримано податок з доходів фізичних осіб, однак не виплачено грошову компенсацію сум такого податку відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. Заявник вважає, що індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а тому на спірні правовідносини поширюються положення зазначеного Порядку, у зв`язку з чим невиплата відповідної компенсації свідчить про протиправну бездіяльність відповідача та неповне виконання судового рішення.
Розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача в порядку ст. 383 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.
Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 сформовано висновок про те, що звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, коли заявник не використав можливості виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним.
Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (статтею 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (статті 383 КАС України).
Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Згідно із статтею 382 КАС України судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення статті 383 КАС України.
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України або звернутись із відповідною заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення суду. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
За приписами частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з частиною другою статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
У постанові від 08.11.2024 року у справі № 340/222/20 Верховний Суд зауважив, що вказаний перелік не містить виключень та не передбачає альтернативних вимог до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку статті 383 КАС України.
Частинами четвертою та п`ятою статті 383 КАС України установлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
За усталеною судовою практикою звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі №807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №260/636/19, від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а).
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 зазначено, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.
Указана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Вказане свідчить про те, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.
Так, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень його виконати. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
У зазначеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 вказано, що зважаючи на відсутність такої інформації (про хід виконавчого провадження), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви відповідно до абзацу 2 частини п`ятої 5 статті 383 КАС України.
Водночас Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами про те, що суд першої інстанції обмежив право на доступ до правосуддя, оскільки рішення суду першої інстанції про повернення заяви зумовлене не відсутністю бажання суду з якихось причин не розглядати подану заяву, а недотриманням автором заяви обов`язкових вимог частини 2 статті 383 КАС України щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.
Згідно з частиною третьою статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадку, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 167 КАС України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: підстави заяви (клопотання, заперечення). До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Таким чином, якщо заява подана на стадії виконання, у тому числі заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду суд оцінює її відповідність встановленим вимогам, зокрема наявність підстав заяви. Відсутність зазначених елементів може бути підставою для залишення заяви без руху або її повернення.
На відміну від позовних заяв чи апеляційних скарг, для яких КАС України передбачає можливість залишення без руху у разі недотримання вимог щодо форми та змісту (статті 169, 298 КАС України), стаття 383 не містить прямої вказівки на застосування такого механізму до заяв, поданих у її порядку.
Суд звертає увагу на те, що частина п`ята статті 383 КАС України є імперативною нормою, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі невідповідності заяви вимогам зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.
У постанові від 08.11.2024 року у справі № 340/222/20 Верховний Суд також дійшов висновку, що ураховуючи положення частини п`ятої статті 383 КАС України судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення ніж повернення заяви.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статті 8 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
"Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів" (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія-97" проти України (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).
Тобто, встановлені процесуальним кодексом вимоги щодо змісту та форми заяви обов`язкові до виконання усіма учасниками процесу та їх дотримання перевіряється судом.
Суд зазначає, що виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду покладається на особу, яка має намір її подати, а тому така повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений процесуального права повторно звернутися до суду із належним чином оформленою заявою відповідно до вимог статті 383 КАС України.
Аналогічну за своїм змістом правову позицію займає Верховний суд у поставові від 24.04.2025 року у справі № 340/5977/22.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 у заяві не зазначено відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.
Відтак, з огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень не відповідає критеріям, визначеним в п. 6, п. 7 ч. 2 та ч. 4 ст. 383 КАС України, а тому підлягає поверненню заявнику.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що підставою для звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення у справі №160/13059/25.
Разом із тим, суд встановив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року у зазначеній справі вирішено виключно питання щодо визнання протиправними дій відповідача з не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення та стягнення відповідної суми індексації за визначений період. Питання щодо обов`язку відповідача здійснювати виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих із зазначених сум, предметом судового розгляду та правової оцінки суду у межах справи №160/13059/25 не було.
Таким чином, доводи заявника фактично спрямовані на вирішення питання щодо наявності у відповідача окремого обов`язку з виплати грошової компенсації сум ПДФО за Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, що є самостійним предметом правового регулювання та не охоплюється змістом судового рішення, яке підлягає виконанню.
Суд наголошує, що у порядку статті 383 КАС України не може бути порушено або переглянуто новий спір про право, який не був предметом розгляду у справі, за результатами якої ухвалено судове рішення, а також не може бути встановлено нові обов`язки для суб`єкта владних повноважень, які не визначені цим рішенням.
Отже, обставини, на які посилається заявник, свідчать не про неналежне виконання рішення суду від 11.08.2025 року, а про наявність між сторонами спору щодо застосування норм законодавства при здійсненні виплат, який не може бути вирішений у межах статті 383 КАС України.
Керуючись ст.ст.248, 256, 383 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - повернути заявнику.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник