СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог
17 червня 2026 року Справа № 480/4485/26
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , в якій просить:
"1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області по факту невиплати боргу протягом багаторічного проміжку часу без поважних причин.
2. Зобов`язати ГУПФУ недоплачену пенсію в сумі 312 487 грн погасити одним платежом, як це потребує закон і виконати приписи ст. 55 Закону 2262 компенсації частково втраченого доходу.
3. Застосувати згідно ст. 382 судовий контроль, так як протягом 5-ти років ГУПФУ не спромігся погасити борг чим ускладнив існування, а саме: в платоспроможності медицинських послуг, ліків, комунальних платежів та повноцінного харчування".
Дослідивши матеріали позовної заяви та зміст позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами другою та четвертоюстатті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, а також КАС України.
Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 у позовній заяві заявлено вимоги:
"1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області по факту невиплати боргу протягом багаторічного проміжку часу без поважних причин.
2. Зобов`язати ГУПФУ недоплачену пенсію в сумі 312 487 грн погасити одним платежом, як це потребує закон і виконати приписи ст. 55 Закону 2262 компенсації частково втраченого доходу.
3. Застосувати згідно ст. 382 судовий контроль, так як протягом 5-ти років ГУПФУ не спромігся погасити борг чим ускладнив існування, а саме: в платоспроможності медицинських послуг, ліків, комунальних платежів та повноцінного харчування".
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначається протиправність дій ГУ ПФУ в Сумській області щодо невиплати суми нарахованих, але невиплачених коштів в загальному розмірі 312487 грн. при виконанні судових рішень по справах №480/6085/20, №480/12813/21, №480/4766/23.
Зазначені вимоги стосуються судового контролю та порядку виконання судових рішень в інших справах, а саме №480/6085/20, №480/12813/21, №480/4766/23, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право у порядку, передбачено КАС України подати до суду заяву на стадії судового контролю за виконанням судового рішення у зазначених справах.
У даному випадку, як свідчить стала судова практика Верховного Суду, у прийнятих судових рішеннях Верховний Суд неодноразово зауважував, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення позивачі можуть скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.
Саме відповідно до вимог статті Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.
Наведені спеціальні норми Кодексу адміністративного судочинства України, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Суд враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18, від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22, від 16 березня 2023 року у справі № 640/12697/21, від 30 листопада 2023 року у справі № 420/6135/22, від 30 січня 2024 року по справі №320/19014/23 адміністративне провадження № К/990/36544/23, яка підлягає врахуванню судом під час розгляду даної справи.
Аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ №170/167/17 (постанова від 16 грудня 2021 року), № 400/822/20 (постанова від 31 січня 2022 року), № 233/3744/17 (постанова від 20 квітня 2022 року), №818/1346/16 (постанова від 30 червня 2022 року), та № 160/2888/23 (постанова від 18 січня 2024 року)
На даний час аналогічна позиція Верховного Суду є незмінною, зокрема, викладена Верховним Судом в постанові від 19.09.2024 по справі №400/3650/24 адміністративне провадження № К/990/28721/24.
Також, суд зазначає, що у даному випадку, судом враховується висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14.08.2024 по справі №580/5660/22 адміністративне провадження №К/990/16293/23 в межах якої позивачем заявлялися вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованої на виконання іншої справи, але невиплаченої відповідачем суми.
Верховним Судом зазначено наступне. "Водночас звертаючись із окремим позовом про стягнення з відповідача заборгованості з довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 в розмірі 548 948,17 грн, нарахованої на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №580/1797/20, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020, позивачка фактично намагається стягнути нараховану на підставі цих судових рішень суму довічного грошового утримання судді у відставці, без врахування висновків Верховного Суду від 23.06.2022.
Натомість у межах спірних правовідносин, новий спір між позивачкою та ГУПФУ у Черкаській області не виник.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження".
Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в рішеннях від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення".
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням зазначеного, враховуючи практику Верховного Суду, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо
"1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області по факту невиплати боргу протягом багаторічного проміжку часу без поважних причин.
2. Зобов`язати ГУПФУ недоплачену пенсію в сумі 312 487 грн погасити одним платежом, як це потребує закон".
Керуючись ст.ст. 170, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в частині позовних вимог, а саме
"1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області по факту невиплати боргу протягом багаторічного проміжку часу без поважних причин.
2. Зобов`язати ГУПФУ недоплачену пенсію в сумі 312 487 грн погасити одним платежом, як це потребує закон"
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя С.М. Гелета