справа № 753/19591/25 головуючий у суді І інстанції Маркєлова В.М.
провадження № 22-з/824/760/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
ПОСТАНОВА
іменем України
(додаткова)
17 червня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , подані представником ОСОБА_4 залишено без задоволення.Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2026 року залишено без змін.
03 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Заява обґрунтована тим, що сторона відповідача разом з відзивом на апеляційну скаргу надавала до суду на підтвердження витрат на правову допомогу договір та додаток до договору про надання правової допомоги. Також було вказано про надання частини документів та зазначено орієнтовну суму витрат з озвученням стягнення витрат з позивача. Заздалегідь при подачі до суду перших документів по суті спору неможливо долучити до матеріалів справи акт, оскільки правова допомога не була завершена на етапі початку розгляду справи судом. Детально умови, об`єм та обставини надання адвокатської допомоги були викладені у договорі, додатку та актом закріплено факт їх надання.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви представника відповідачапро ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що стороною відповідача на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази: Договір про надання правової (правничої) допомоги від 13 квітня 2026 року, укладений між ОСОБА_1 та АО «Світличної Яни Олексіївни»; додаток № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 13 квітня 2026 року та акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги від 03 червня 2026 року.
Згідно акту приймання-передачі правової (правничої) допомоги від 03 червня 2026 року, АО «Світличної Яни Олексіївни» надано ОСОБА_1 наступні послуги:
1) ознайомлення та аналіз матеріалів справи, підготовка правової позиції, консультування на всіх етапах судового процесу, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу - вартість 20 000,00 грн.; 2) підготовка і пошук доказів, представлення інтересів Клієнта для отримання інформації і доказів (запитів, клопотань) - 5 000,00 грн; 3) участь у судовому засіданні у Київському апеляційному суді - 3 000,00 грн.
Всього, згідно вказаного вище акту приймання-передачі правової (правничої) допомоги, вартість наданих послуг склала 28 000,00 грн.
За приписами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
У запереченнях на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_3 вказує, що заявником вказано розмір витрат 20 000,00 грн. за ознайомлення з матеріалами справи, консультування на всіх етапах судового процесу, підготовка та подача відзиву на скаргу, однак, суд першої інстанції вже стягнув 16 000, 00 грн. за надання відповідачу цієї ж правової допомоги. 5000,00 грн. заявник просить стягнути за підготовку та пошук доказів, водночас, відповідачем на стадії апеляційного розгляду не подавалися жодні нові докази. Крім того, акт містить лише факт прийняття клієнтом правничої допомоги та погодження її вартості, проте не підтверджує фактичне понесення відповідачем витрат у заявленому розмірі та фактичне надання правничої допомоги у обсязі, визначеному ним. До заяви не додано належних та допустимих доказів фактичної сплати 28 000,00 грн., зокрема платіжних доручень, банківських виписок, квитанцій чи інших розрахункових документів, які б підтверджували реальне понесення відповідачем відповідних витрат.
Колегія суддів частково погоджується з такими запереченнями ОСОБА_3 та вважає, що наявні підстави для часткового задоволення заяви про розподіл понесених ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу, з огляду на таке.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 15.09.2021 у справі №924/675/20, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менше, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Проаналізувавши надані відповідачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), з урахуванням заперечень ОСОБА_3 , а також висновків Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 28 000,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не співмірні зі складністю справи під час розгляду апеляційної скарги позивача на рішення суду.
Так, заявлені витрати в частині ознайомлення та аналіз матеріалів справи, підготовки правової позиції, консультування на всіх етапах судового процесу та підготовка і пошук доказів, представлення інтересів Клієнта для отримання інформації і доказів (запитів, клопотань) не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки саме по собі консультації клієнта, вивчення матеріалів справи та підготовка правової позиції не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням відзиву на апеляційну скаргу, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Крім того, ознайомлення з матеріалами справи, не було необхідним та неминучим, оскільки справа не є складною, рішення ухвалено на користь відповідача, який, як і його представник були ознайомлені з матеріалами справи.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін тощо (постанова Верховного Суду від 01.09.2022 №640/16093/21).
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд приходить висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з ОСОБА_3 на корить ОСОБА_1 понесених у даній справі витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000,00 грн., а саме 2 000,00 грн. за підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу та 1 000,00 грн. за участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з урахуванням того що судове засідання, тривало лише 15 хвилин.
Апеляційний суд бере до уваги, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Подібний висновок викладений у постанові Верховного суду від 17 січня 2024 року у справі № 910/2158/23.
Доводи позивача, що в матеріалах справи відсутні докази фактичної оплати наданих послуг з правничої допомоги, колегія суддів відхиляє, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 та ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 (три тисячі) гривень.
В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.