УХВАЛА
18 червня 2026 року
м. Київ
справа №320/51651/24
адміністративне провадження №К/990/28034/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року
у справі №320/51651/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги,-
ВСТАНОВИВ:
17 червня 2026 року на адресу Верховного Суду вп`яте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі №320/51651/24, предметом спору в якій є:
- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 07 травня 2024 року № 37659240203 та № 37656240203, прийнятих Головним управлінням ДПС у м. Києві;
- визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у м. Києві від 30 липня 2024 року №0[телефон приховано]-2615 у частині, яка ґрунтується на податкових повідомленнях - рішеннях від 07 травня 2024 року № 37659240203 та № 37656240203, прийнятих Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на наступне.
Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається, зокрема, на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу касаційного оскарження судових рішень.
Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, фактично викладає незгоду з оцінкою доказів, наданою судами попередніх інстанцій, та з установленими ними фактичними обставинами справи, що не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження у розумінні статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведені у касаційній скарзі доводи про неврахування судами висновків Верховного Суду зводяться до загального цитування окремих постанов Верховного Суду та викладення правових позицій. Водночас скаржник не доводить подібності правовідносин у наведених справах із правовідносинами у цій справі в аспекті встановлених судами фактичних обставин, суб`єктного складу та предмета доказування, а також не зазначає, яку саме норму права суди застосували без урахування конкретного висновку Верховного Суду та у чому саме полягає суперечність між висновками судів попередніх інстанцій і відповідною правовою позицією Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до переоцінки доказів та тверджень про неповне дослідження обставин справи, однак не містять конкретизації того, які саме обставини не були встановлені судами, які докази залишилися недослідженими та яким чином це унеможливило правильне вирішення спору.
Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права спрямовані на необхідність повторного дослідження доказів та переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 341 КАС України.
З урахуванням наведеного, касаційна скарга не містить належного викладення передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав касаційного оскарження судових рішень, що свідчить про те, що відповідачем не враховано вимоги викладені в ухвалах Верховного Суду від 09 квітня 2026 року, від 23 квітня 2026 року, від 13 травня 2026 року та від 03 червня 2026 року, якими касаційні скарги було повернуто скаржнику.
Статтею 329 КАС України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою зазначеної статті визначено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 02 березня 2026 року, в той час як касаційна скарга подана 17 червня 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Разом із цим, скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду та її поверненні Верховним Судом.
Суд звертає увагу податкового органу на те, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Крім того, вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Скаржник після повернення попередньо поданих касаційних скарг звертався до суду касаційної інстанції повторно без істотних зволікань. Водночас під час кожного такого звернення ним не було усунуто недоліки касаційних скарг, на які Верховний Суд вже звертав увагу в ухвалах про їх повернення. Отже, сам по собі факт оперативного повторного подання касаційної скарги не свідчить про належне виконання процесуального обов`язку щодо приведення її у відповідність до вимог процесуального закону та не може бути підставою для висновку про наявність поважних причин пропуску строку касаційного оскарження.
Згідно з частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави вказані нею у заяві визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути виявлені недоліки, шляхом надсилання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та уточненої касаційної скарги через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему за подання касаційної скарги.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 243, 330, 332 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі №320/51651/24 - залишити без руху, надавши скаржнику строк тривалістю десять днів для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено або касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Р.Ф.Ханова
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк