Справа № 175/3395/26
Провадження № 2-сз/175/40/26
УХВАЛА
Іменем України
"18" червня 2026 р. с-ще Слобожанське
Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Білоусова О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору,
В С Т А Н О В И В :
До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про визнання протиправною відмову від виконання договору та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2026 року (справа №175/3395/26) матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про визнання протиправною відмову від виконання договору та стягнення моральної шкоди - направлено до Печерського районного суду міста Києва для розгляду за підсудністю.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2026 року (справа №175/3395/26-ц) відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про визнання недійсним правочину щодо одностронньої відмови банку від виконання договору, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
В поданій заяві позивач просить повернути сплачений судовий збір в сумі 2 662, 40 грн.
Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення за ухвалою суду сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила.
Так, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Тобто, як слідує зі змісту цієї статті, вирішення питання про повернення судового збору залежить від результатів розгляду позовної заяви.
Відповідно до роз`яснень, викладених в п.42, 44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10, статтею 7 Закону №3674-VI врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (частина перша статті 7 Закону № 3674-VI "Про судовий збір"). Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою заява повертається або відмовляється у відкритті провадження у справі, за подання якої сплачується судовий збір; у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом № 3674-VI); в ухвалі про повернення сум судового збору, постановленій як окремий процесуальний документ.
Питання щодо повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом, який вирішував питання, пов`язані з відкриттям провадження у справі, чи розглядав справу, навіть якщо таку сплату помилково здійснено не за місцем розгляду справи.
З наведеного слідує, що визначальним для вирішення питання про повернення судового збору є компетенція суду, який розглядав справу, за якою сплачувався судовий збір, тобто питання повернення судового збору вирішується судом, в провадженні якого перебувала справа за результатом її розгляду, і не залежить від того, на рахунок якого суду здійснено сплату судового збору, адже зарахування здійснюється до спеціального фонду Державного бюджету України.
Саме суд, який вирішує питання про відкриття провадження у справі (відкриття, повернення, відмова у відкритті) є належним (компетентним) судом для вирішення питання про повернення судового збору/розподіл судових витрат.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про повернення судового збору Дніпровським районним судом Дніпропетровської області задоволенню не підлягає.
Натоміть, суд зауважує, що заявник не позбавлений права звернутися з аналогічним клопотанням про повернення судового збору в справі №175/3395/26 до Печерського районного суду міста Києва.
Керуючись ст.ст. 260, 261, ЦПК України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд-
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Білоусова