Справа № 752/14535/26
Провадження №: 2-о/752/391/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті провадження
19.06.2026 суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І.А. вивчивши матеріали заяви Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», заінтересована особа - Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, про встановлення факту, що має юридичне значення,
в с т а н о в и в:
Через підсистему «Електронний суд» до Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», подана представником Бритвіною Євгенією Миколаївною, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заявник просить:
1) встановити юридичний факт втрати контролю засновника - Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код згідно з ЄДРПОУ 31899285) над Дочірнім підприємством «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (код згідно з ЄДРПОУ 05422674);
2) визначити, що факт втрати корпоративного та операційного контролю, а також неможливість здійснення управлінських функцій, доступу до майна, активів і первинної документації ДП «Севастопольський упрдор» триває з 20 лютого 2014 року у зв`язку з тимчасовою окупацією території російською федерацією;
3) звільнити заявника від сплати судового збору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Кирильчук І. А.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 червня 2026 року заяву Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про встановлення факту, що має юридичне значення - залишено без руху. Надано заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати два дні з дня отримання ухвали.
Відповідно до довідки суду про доставку електронного кабінету ухвала від 10 червня 2026 року доставлена до електронного кабінету позивача 16 червня 2026 року.
18 червня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшли матеріали на усунення недоліків заяви, усуваючи які заявник зазначила, що заінтересованою особою у справі є Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 439 здійснює функції з управління об`єктами державної власності та реалізує повноваження держави як єдиного акціонера Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Перевіривши матеріали на усунення недоліків, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з таких підстав.
Обґрунтовуючи заяву про встановлення юридичного факту, заявник посилається на те, що АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є юридичною особою, 100 відсотків акцій у статутному капіталі якої належать державі в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.
Заінтересованою особою у справі є Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України (далі - Агентство відновлення, Агентство), яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 439 здійснює функції з управління об`єктами державної власності та реалізує повноваження держави як єдиного акціонера Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Відповідно до Статуту АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» до прийняття рішення щодо приватизації Компанії функції вищого органу управління Компанії здійснюються Агентством відновлення одноосібно від імені держави. Агентство приймає рішення з питань діяльності Компанії, здійснює управління корпоративними правами держави, погоджує відчуження майна, приймає рішення щодо покриття збитків дочірніх підприємств та реалізує інші повноваження власника.
ДП «Севастопольський упрдор» є дочірнім підприємством АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а тому входить до сфери управління Компанії та перебуває під опосередкованим управлінням держави через Агентство відновлення. Активи зазначеного підприємства є складовою частиною майнового комплексу групи підприємств, управління якою здійснюється державою.
Встановлення судом факту втрати корпоративного, управлінського та операційного контролю над ДП «Севастопольський упрдор» безпосередньо впливатиме на реалізацію Агентством відновлення своїх повноважень щодо управління корпоративними правами держави, державним майном, формування консолідованої фінансової звітності, проведення аудиту, прийняття управлінських рішень щодо активів, розташованих на тимчасово окупованій території України, а також щодо захисту майнових інтересів держави в національних та міжнародних юрисдикціях.
Таким чином, рішення суду у цій справі може вплинути на права, обов`язки та законні інтереси Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України як органу, уповноваженого управляти корпоративними правами держави та державним майном, що обумовлює необхідність його участі у справі як заінтересованої особи.
АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є єдиним засновником та власником 100 відсотків корпоративних прав ДП «Севастопольський упрдор», здійснювало вирішальний вплив на його діяльність та реалізовувало функції управління його майном і господарською діяльністю.
У зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що триває з 20.02.2014 року, заявник позбавлений можливості здійснювати корпоративний, управлінський та операційний контроль над ДП «Севастопольський упрдор».
Починаючи з 20.02.2014 року компанія фактично позбавлена:
- доступу до первинної бухгалтерської, кадрової, технічної та управлінської документації Підприємства;
- доступу до рухомого та нерухомого майна, виробничих баз, спеціальної техніки та інших активів;
- можливості отримувати фінансову, податкову та статистичну звітність;
- можливості здійснювати управління корпоративними правами та контролювати господарську діяльність дочірнього підприємства.
Наказом т.в.о. Голови правління АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 12.05.2026 № Н-69 зафіксовано факт повної втрати корпоративного, управлінського та операційного контролю над ДП «Севастопольський упрдор» у зв`язку з тимчасовою окупацією території України.
Подання цієї заяви обумовлено необхідністю захисту майнових та корпоративних прав держави і заявника, а також необхідністю належного ведення бухгалтерського обліку, фінансової звітності, аудиту та реалізації прав щодо активів, розташованих на тимчасово окупованій території України.
Встановлення зазначеного юридичного факту необхідне заявнику для:
- належного відображення активів та зобов`язань у фінансовій звітності відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності;
- формування резервів, списання або винесення за баланс активів, контроль над якими фактично втрачено;
- захисту майнових інтересів держави та Компанії у національних та міжнародних юрисдикціях;
- підтвердження відсутності можливості здійснювати господарську діяльність та управління Підприємством на тимчасово окупованій території;
- виключення ризиків притягнення посадових осіб Заявника до відповідальності за неподання звітності або невиконання обов`язків щодо активів, доступ до яких втрачено внаслідок окупації.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» місто Севастополь є тимчасово окупованою територією України. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 та Переліком територій, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, місто Севастополь офіційно віднесено до тимчасово окупованих територій.
Інший позасудовий спосіб підтвердження факту втрати корпоративного, управлінського та операційного контролю над ДП «Севастопольський упрдор» відсутній.
Посилаючись на зазначене, заявник просить суд:
1)встановити юридичний факт втрати Акціонерним товариством «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31899285) корпоративного, управлінського та операційного контролю над Дочірнім підприємством «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 05422674);
2)визначити, що факт втрати корпоративного та операційного контролю, а також неможливість здійснення управлінських функцій, доступу до майна, активів і первинної документації ДП «Севастопольський упрдор» триває з 20 лютого 2014 року у зв`язку з тимчасовою окупацією території російською федерацією.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини 1, 2 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21, провадження № 61-15630св23).
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 жовтня 2014 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 викладено висновок про те, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Розглядаючи заяви в окремому провадженні, суд на підставі поданих доказів з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22, провадження № 61-12995сво22.)
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Факт, який просить встановити заявник у своїй заяві не є безспірним та потребує доказування в рамках вирішення корпоративного спору.
Зокрема, заявник зазначає, що подання цієї заяви обумовлено необхідністю захисту майнових та корпоративних прав держави і заявника, а також необхідністю належного ведення бухгалтерського обліку, фінансової звітності, аудиту та реалізації прав щодо активів, розташованих на тимчасово окупованій території України.
Тобто, сама мета встановлення даного факту, про яку зазначає заявник, не виключає існування спору про право, оскільки сам заявник зазначає метою встановлення даного факту фактично необхідність захисту майнових та корпоративних прав.
За встановлених обставин, суд доходить висновку, що у відкритті провадження за поданою заявою слід відмовити.
Керуючись статтями 3, 4, 19, 260, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в :
Відмовити у відкритті окремого провадження у справі за заявою Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», заінтересована особа - Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз`яснити заявнику його право звернутися із позовом в загальному порядку з дотриманням правил підсудності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Ухвала виготовлена 19 червня 2026 року.
Суддя І.А. Кирильчук