Номер провадження 2/754/10985/26
Справа № 754/10594/26
У Х В А Л А
Іменем України
19 червня 2026 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В. В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Однак пред`явлений позов підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме:
-повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як убачається з позовної заяви, позивачка зазначає, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак жодних підтверджень проживання відповідача за вказаною адресою суду не надано.
Крім того, як убачається із відомостей Реєстру територіальної громади м. Києва, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані зовсім інші особи.
Частина 1 ст. 27 ЦПК України, передбачає, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
При цьому, позивачкою не надано до суду доказів зареєстрованого місця проживання, перебування відповідача у Деснянському районі міста Києва.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Оскільки, неможливо однозначно визначити підсудність вказаної позовної заяви Деснянському районному суду м. Києва, позивачці необхідно подати до суду відомості щодо місця реєстрації/проживання відповідача в Деснянському районі міста Києва, які б в свою чергу виключили підстави для передачі вищевказаної заяви за підсудністю.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Ураховуючи вказане, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, шляхом подання до суду зазначених вище доказів.
Залишення заяви без руху із зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення.
Викладене вище дає підстави для висновку, що заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 94, 185, 317, 353 ЦПК України,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Установити строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. В разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Бабко