Справа №:755/8868/26
Провадження №: 2-ві/755/16/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" червня 2026 р. Дніпровський районного суду м.Києва
в складі: головуючого судду - Гончарук В.П
за участі секретаря - Печуркіної Я.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву скаржника ОСОБА_1 про відвід судді Гаврилової О.В., що подана в межах розгляду цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_2 , суд, -
В С Т А Н О В И В :
В провадження судді Дніпровського районного суду м. Києва В.П. Гаврилової О.В. перебуває цивільна справа за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_2 .
12 червня 2026 до суду надійшла заява від скаржника ОСОБА_1 про відвід судді Гаврилової О.В..
Заяву про відвід судді Дніпровського районного суду міста Києва Гаврилової О.В. скаржник обгрунтовує тим, що на його думку було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, та пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, оскільки наявні інші обставини, що викликають обґрунтований сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Заявник зазначає, що в провадженні судді Марфіної Н.В. перебувала справа №755/20287/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, встановлення способів участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, в межах якої ухвалою суду від 30 червня 2023 року було вжито заходів забезпечення позову та визначено час спілкування ОСОБА_1 з його неповнолітнім сином ОСОБА_3 . На підставі вказаної ухвали було відкрите виконавче провадження №72211069. Боржниця ОСОБА_2 жодного разу не виконала ухвалу суду про забезпечення позову. 13 травня 2026 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. У зв`язку з незаконним закінченням виконавчого провадження, а також бездіяльністю державного виконавця, яка полягала у невчиненні всіх необхідних виконавчих дій, заявник 09 червня 2026 року звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність органу ДВС. 12 червня 2026 року автоматизованою системою документообігу Дніпровського районного суду міста Києва зареєстровано нову справу № 755/8868/26 за його скаргою, предмет якої в системі визначено як «на бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби», категорія - «Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)». Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 12.06.2026 (час початку та закінчення розподілу - 12:30:17), у розподілі брали участь судді: Гаврилова О.В., Галаган В.І., Гончарук В.П. та Марфіна Н.В. Головуючим суддею (суддею-доповідачем) визначено Гаврилову Олену Василівну, яка не є раніше визначеним складом суду у справі № 755/20287/21 та не уповноважена здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у цій справі. Скарга на бездіяльність державного виконавця, яка є невід`ємною частиною судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 755/20287/21, не мала реєструватися як нова окрема справа № 755/8868/26, а підлягала розгляду в межах основної справи № 755/20287/21. У справі № 755/20287/21 раніше визначеним складом суду є суддя Марфіна Н.В., яка розглянула справу по суті та постановила ухвалу про забезпечення позову від 30 червня 2023 року. Саме суддя Марфіна Н.В. уповноважена здійснювати судовий контроль за виконанням цього судового рішення відповідно до статті 447 ЦПК України. З наведених підстав заявник вважає, що було порушено принцип незмінності складу суду та втручання у справу іншого судді. Суддя Гаврилова Олена Василівна отримала цю справу внаслідок грубого порушення встановленого законом порядку визначення судді, що саме по собі створює обґрунтований сумнів у її здатності забезпечити об`єктивний та неупереджений розгляд. Крім того, суддя Гаврилова О.В., будучи призначеною в результаті незаконного авторозподілу, не має доступу до матеріалів основної справи № 755/20287/21, що унеможливлює повноцінний розгляд скарги. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, безсторонність суду оцінюється за об`єктивним критерієм, тобто чи виглядає суд достатньо неупередженим в очах розумного спостерігача. Розгляд скарги суддею, яка отримала справу внаслідок порушення порядку визначення судді та не має доступу до матеріалів основної справи, не відповідає цьому критерію та створює обґрунтований сумнів у здатності судді забезпечити законний та неупереджений розгляд. Заявник вважає, що порядок визначення судді для розгляду скарги був грубо порушений, оскільки скаргу незаконно зареєстровано як нову окрему справу № 755/8868/26 замість розгляду в межах основної справи № 755/20287/21, що прямо суперечить статті 447 ЦПК України та правовим висновкам Верховного Суду, Положенню про АСДС та Положенню про ЄСІТС, і при цьому суддя Марфіна Н.В., будучи включеною до автоматизованого розподілу, не отримала скаргу, що свідчить про маніпулятивний характер розподілу, крім того, суддя Гаврилова О.В. отримала справу внаслідок цього порушення, що є несанкціонованим втручанням в автоматизований розподіл справ.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 червня 2026 року визнано заявлений скаржником ОСОБА_4 відвід судді Гавриловій О.В., необґрунтованим та передано заяву про відвід головуючої у справі для її вирішення у порядку, встановленому ч. 1ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 17.06.2026 р. вирішення питання про відвід головуючій судді Гаврилової О.В. передано судді Гончаруку В.П.
Відповідно до ч.8 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове за сідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши доводи заявленого відводу приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Цивільного процесуального кодексу України, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Статтею 36 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
В той же час, належних доказів і переконливих аргументів, які б підтверджували наявність обставин, визначених у ст. ст. 36, 37 ЦПК України, які б унеможливлювали участь судді Гаврилової О.В. у розгляді даної справи, заявником не наведено, відповідно до змісту заяви про відвід, заявник бажає, щоб його справу було розглянуто конкретним суддею.
Так, за вимогч. 3 ст. 39 Цивільного процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
В той же час, заявник у поданій заяві про відвід головуючої судді, не навів тих виняткових випадків, коли заявляти відвід дозволяється після спливу вказаного терміну.
Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.
Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об`єктивним критерієм.
Посилання заявника на те, що скарга мала бути передана в провадження раніше визначеному складу суду у справі №755/20287/21, а не реєструватись як нова справа, суддя вважає безпідставними, оскільки за змістом ч. 1 ст. 447 ЦПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Судом, який розглянув справу №755/20287/21, як суд першої інстанції, є Дніпровський районний суд міста Києва, тобто саме цим судом мають розглядатись скарги учасників виконавчого провадження при виконанні судових рішень у справі №755/20287/21. Однак, це не означає, що скарги мають розглядатися саме суддею, яка розглядала справу в суді першої інстанції.
Наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 затверджено Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, згідно розділу II якої «Приймання та реєстрація документів», серед іншого визначено, що: кожній судовій справі (кримінальному провадженню) надається єдиний унікальний номер, який формується відповідно до Положення про АСДС; АСДС може автоматично формуватися номер провадження судової справи, необхідний для діловодства відповідного суду (п. 15., 16.). Засади використання автоматизованої системи документообігу Дніпровського районного суду міста Києва у розділі «Розподіл судових справ шляхом передачі справи раніше визначеному у судовій справі судді (складу суду)», не містять правил розподілу, які б передбачали передачу скарг, поданих в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (Розділ 7 ЦПК України), на розгляд складу суду, яким було ухвалене рішення у справі. Отже, до скарг на дії, рішення або бездіяльність державних виконавців або посадових осіб ВДВС, поданих в порядку судового контролю за виконанням судових рішень застосовуються правила автоматизованого розподілу справи між суддями, тому посилання заявника на те, що скарга на бездіяльність начальника ВДВС мала бути передана в провадження судді Марфіної Н.В. та їй не мав надаватися єдиний унікальний номер, є безпідставними і його суб`єктивною точкою зору, що не відповідають ні вимогам ЦПК та Положенню про автоматизовану систему документообігу в суді та не створюють підстав для відводу судді Гаврилової О.В.
З огляду на викладене, аналізуючи вищенаведені доводи в їх сукупності суд прийшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 34, 36, 37, 260 ЦПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні заяви скаржника ОСОБА_1 про відвід судді Гаврилової О.В., що подана в межах розгляду цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_2 .
Розгляд справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_2 проводити в тому ж складі суду.
Ухвала суду оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя: