19 червня 2026 року Єдиний унікальний № 501/2520/26 Провадження № 2-з/501/24/26
ЧОРНОМОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
про забезпечення позову
19 червня 2026 року м. Чорноморськ
СУДДЯ Чорноморського міського суду Одеської області Тордія Е.Н
номер справи № 501/2520/26 номер провадження 2-з/501/24/26
розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно у цивільній справі за позовом: позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (третя особа: Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області в особі Центру надання адміністративних послуг у м. Чорноморську) підстава та предмет позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку, -
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад клопотання.
02 червня 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Чорноморського міського суду Одеської області суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (третя особа: Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області в особі Центру надання адміністративних послуг у м. Чорноморську) про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд: накласти арешт на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,1325 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:001:0075, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 19650551108; право власності зареєстровано за ОСОБА_5 (запис № 315452, дата реєстрації 11 березня 2013 року; підстава реєстрації: договір купівлі-продажу, зареєстрований в нотаріальному реєстрі за № 1104, проте внесений до Державного реєстру під № 1107), правонаступником якого є відповідач ОСОБА_4 , шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаного об`єкта нерухомого майна, у тому числі реєстрації права власності, відчуження, обтяження, іпотеки, розподілу чи об`єднання, на час розгляду даної справи по суті до набрання рішенням суду законної сили.
В обґрунтування заяви вказує, що позивачі звернулися до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку.
В них є підстави вважати, що до ухвалення рішення ОСОБА_4 здійснить реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку на себе, а в подальшому відчужить її третій особі, яка може набути статус добросовісного набувача, виконання рішення суду стане неможливим або потребуватиме ініціювання окремого позовного провадження, предмет і підстави якого суттєво відрізнятимуться від предмету та підстав цього позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд прийшов до наступного висновку
Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до пп. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Заходи забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами що забезпечується частина 3 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, Суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він спів розмірний позовній вимогі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, Суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Заявниками заявлено вимогу про визнання недійсним правочину щодо конкретної земельної ділянки площею 0,1325 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:001:0075, та скасування запису про право власності на цю ж ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Предметом заходу забезпечення, що просять застосувати заявники, є виключно та сама земельна ділянка, тобто безпосередній предмет спору.
Арешт не поширюється на будь-яке інше майно відповідача. Накладення арешту не позбавляє відповідача права користування земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд), а лише тимчасово обмежує право розпорядження нею на час розгляду справи по суті.
Вказане свідчить про повну відповідність обраного заходу забезпечення обсягу та характеру заявлених позовних вимог у розумінні статті 152 Цивільного процесуального кодексу України.
При цьому Суд звертає увагу, що забезпечення позову направлено на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер.
З огляду на викладені обставини, Суд погоджується з доводами заяви позивача про забезпечення позову про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Висновок суду.
З урахуванням встановлених обставин, предмету спору і змісту заявлених вимог, характеру взаємовідносин сторін по справі, Суд, зважаючи на те, що в разі задоволення позовних вимог, виконання такого рішення може бути ускладненим або неможливим, вважає необхідним задовольнити заяву про забезпечення позову та в порядку забезпечення позову накласти арешт на вищезазначене нерухоме майно.
На підставі вище наведеного та керуючись ст. ст.149-153 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,1325 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:001:0075, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 19650551108; право власності зареєстровано за ОСОБА_5 (запис № 315452, дата реєстрації 11 березня 2013 року; підстава реєстрації: договір купівлі-продажу, зареєстрований в нотаріальному реєстрі за № 1104, проте внесений до Державного реєстру під № 1107), правонаступником якого є відповідач ОСОБА_4 , шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаного об`єкта нерухомого майна, у тому числі реєстрації права власності, відчуження, обтяження, іпотеки, розподілу чи об`єднання, на час розгляду даної справи по суті до набрання рішенням суду законної сили.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження даної ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред`явлення ухвали суду до виконання 3 (три) роки.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ