Справа № 752/7413/26
Провадження №: 2/752/9249/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про залишення позову без розгляду
18.06.2026 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.
секретаря судового засідання - Сінчук І. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки спільного майна,
в с т а н о в и в:
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки спільного майна.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Кирильчук І. А.
Підсудність позову визначена відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито позовне провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 29 квітня 2026 року о 10 год. 30 хв.. Сторонам надано строк для подання заяв по суті спору.
У зв`язку із неявкою сторін розгляд справи було відкладено на 01 червня 2026 року о 10 год. 00 хв.
У зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці розгляд справи було відкладено на 18 червня 2026 року о 10 год. 00 хв.
Учасники справи у судове засідання не з`явилися.
Позивач про час і розгляд справи була повідомлена шляхом направлення судових повісток на адресу зазначену нею у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ). Однак, всі поштові конверти повернулися з відміткою «Укрпошти» по причину невручення «адресат відсутній».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.
Згідно з частиною третьою статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з пунктом 3 частиною першою статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2021 року у справі №675/1998/19 зазначив, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому, позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи».
Судом установлено, що позивач, будучи належним чином повідомлена про час і дату розгляду справи, не з`явилася на жодне засідання, яке було призначено у справі № 752/7413/26. Будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслала.
Отже, неявка в судові засідання позивача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення стороною позивача своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду позову, що в свою чергу призводить до безпідставного затягування розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивач, будучи належним чином повідомлений про час, день і місце судових засідань, повторно не з`явився до суду, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, а його нез`явлення до суду є перешкодою для розгляду справи, оскільки не вирішеним лишилося питання про призначення будівельно-технічної експертизи.
Приймаючи до уваги розумність строків розгляду справи, суд приходить про необхідність залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Залишення позовної заяви без розгляду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутись до суду повторно.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 44, 130, 257, 260, 294, 354 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки спільного майна - залишити без розгляду.
Роз`яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду з зазначеними у позовній заяві вимогами.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала складена 18 червня 2026 року.
Суддя І. А. Кирильчук