ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2026 р. Справа № 520/2896/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С., Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського апеляційного суду на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 (суддя: Лук`яненко М.О., м. Харків) по справі № 520/2896/24
за позовом ОСОБА_1
до Харківського апеляційного суду
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 по справі №520/2896/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського апеляційного суду (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, м. Харків, 61001) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Харківського апеляційного суду, які полягають у нарахуванні та виплаті судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди та матеріальної допомоги за періоди з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.. Зобов`язано Харківський апеляційний суд нарахувати та виплатити на користь судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та матеріальну допомогу за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчислену відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2021 рік у розмірі 2270,00 грн., за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, обчислену відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2022 рік у розмірі 2481,00 грн., за період з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року, обчислену відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2023 рік у розмірі 2648,00 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 по справі №520/2896/24 набрало законної сили.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі №520/2896/24 змінено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 по справі №520/2896/24 та встановлено спосіб виконання вказаного рішення шляхом стягнення з Харківського апеляційного суду з КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та матеріальної допомоги за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року в загальній сумі 1 531 978, 35 грн. (один мільйон п`ятсот тридцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят вісім гривень 35 копійок) з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі №520/2896/24 набрала законної сили.
17.03.2026 до Харківського окружного адміністративного суду Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області подано заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі шляхом стягнення з Харківського апеляційного суду з КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену суддівську винагороду та матеріальну допомогу за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року в загальній сумі 1 531 978,35 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 по справі № 520/2896/24 у задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі №520/2896/24 - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 по справі № 520/2896/24 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що виконання рішень суду на користь судді у відставці шляхом стягнення коштів за кодом КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» не допускається та є порушенням закону, оскільки цей код передбачає виключно поточні виплати суддівської винагороди (посадовий оклад, надбавки, допомоги тощо), тоді як виконання судових рішень належить до інших видатків і має здійснюватися за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Вказує, що використання КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» для таких виплат суперечить Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 березня 2012 року за № 456/20769, та принципу цільового використання бюджетних коштів, встановленому Бюджетним кодексом України.
Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення по даній справі.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 124, ч. 3 ст. 129-1 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов`язковості (що передбачає обов`язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов`язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.
Частинами 1, 3 ст. 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Колегія суддів зазначає, що норма ст. 378 КАС України лише встановлює критерії для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Так, під зміною способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду. При цьому під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.
З аналізу викладених правових норм вбачається, що виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
Разом з тим, здійснення судом зміни порядку чи способу виконання рішення не повинно змінювати способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 по справі №520/2896/24 зобов`язано Харківський апеляційний суд нарахувати та виплатити на користь судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та матеріальну допомогу за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчислену відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2021 рік у розмірі 2 270,00 грн., за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, обчислену відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2022 рік у розмірі 2 481,00 грн., за період з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року, обчислену відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 2023 рік у розмірі 2 648,00 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Надалі, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 змінено спосіб виконання рішення від 16.05.2024 по справі №520/2896/24 шляхом стягнення з Харківського апеляційного суду з КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та матеріальної допомоги за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року в загальній сумі 1 531 978, 35 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Тобто, в межах даної справи, судом вже змінено спосіб виконання судового рішення від 16.05.2024 по справі № 520/2896/24.
Відповідачем визнається, що до цього часу судове рішення у справі № 520/2896/24 залишається невиконаним в частині виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що виконання рішень суду на користь судді у відставці шляхом стягнення коштів за кодом КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» не допускається та є порушенням закону, оскільки цей код передбачає виключно поточні виплати суддівської винагороди (посадовий оклад, надбавки, допомоги тощо), тоді як виконання судових рішень належить до інших видатків і має здійснюватися за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Разом з тим, з цього приводу колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 визначено спосіб виконання судового рішення.
При цьому, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Харківського апеляційного суду на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 520/2896/24.
Колегія суддів враховує доводи апелянта, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно з законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Проте, наведені обставини свідчать про незгоду саме з ухвалою суду від 25.09.2024, якою визначено за рахунок яких саме коштів має бути проведена виплата суддівської винагороди ОСОБА_1 на виконання судового рішення.
Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку, що обставини, наведені Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області в заяві, є суттєвими, але істотно не ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим, а, отже, не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту зміни порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про встановлення способу та порядку виконання рішення суду.
Доводи апелянта не спростовують правильності правових висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Харківського апеляційного суду залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 по справі № 520/2896/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова