Справа № 214/3004/26
2/214/3798/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про залишення позовної заяви без руху
19 червня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко А.В., дослідивши матеріали позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором №548852-КС-001 від 23.07.2025 у загальному розмірі 31130,00 грн., з яких: заборгованість за простроченими платежами по тілу кредиту - 11000,00 грн., заборгованість за простроченими платежами по процентам - 12430,00 грн., заборгованість по відсоткам, відповідно до ст..625 ЦК України - 5500,00 грн., заборгованість за комісією - 2200,00 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
За результатами автоматизованого розподілу на підставі протоколу, матеріали позовної заяви передано в провадження судді Ткаченка А.В.
Відповідно до ч.1 ст.187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за позовною заявою за відсутності підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.
Ознайомившись із змістом та формою позовної заяви, судом встановлено, що вона подана без додержання вимог, викладених в ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Так, згідно з п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
На виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, судом надано запити до Єдиного державного демографічного реєстру та до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, за інформацією яких відсутні відомості щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Окрім того, судом направлено запит щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, у якій відсутні відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв`язку з відсутністю будь-яких відомостей з приводу зареєстрованого місця проживання відповідачки, судом направлено запит до Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України. Разом з цим, як слідує з відповіді №6.2-10318/6-26 від 04.06.2026, за наявною в ДМС інформацією, місце проживання ОСОБА_1 не встановлено.
Доказів, які б підтверджували місцезнаходженням майна відповідача або останнє відоме зареєстроване місце її проживання чи перебування, чи постійного його заняття (роботи) на території Саксаганського району міста Кривого Рогу до суду не надано, що позбавляє суд вирішити питання про дотримання позивачем правил підсудності при поданні позову до суду.
Зазначення відповідачем, як позичальником, відомостей про фактичне місце проживання в тексті кредитного договору не може бути визнано належним доказом на підтвердження реєстрації за вказаним місцем проживання.
Надані до суду письмові докази не дають підстав ідентифікувати належним чином відповідача (та переконатися чи взагалі така особа існує) за відсутності копії паспорта особи чи довідки про зареєстроване місце проживання позичальника, необхідні для укладення кредитного договору з первісним кредитором. При цьому суд зауважує, що у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно з п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013, якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред`являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК України і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а щодо юридичної особи - за положеннями статті 93 ЦК України.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.2003, місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання» від 16.01.2003, місцем проживання фізичної особи є місце, де вона постійно або переважно проживає як власник житлового будинку (приміщення), за договором його найму, піднаймання, тимчасового проживання, оренди або на інших підставах, передбачених законодавством України.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.06.2024 у справі №554/7669/21 (провадження №61-5805сво23) виснував, що реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2020 у справі №536/1267/18 (провадження №61-1182св19).
Таким чином, позивачу слід надати докази місцезнаходженням майна відповідача чи докази останнього відомого зареєстрованого його місця проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) на території Саксаганського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків повідомивши, що відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст.ст.4, 19, 175, 177, 185, 187, 258, 260, 261 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без руху.
Надати представнику позивача 10-денний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, та приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст.175, ст.177 ЦПК України, який обчислювати з дня отримання копії ухвали.
Копію ухвали направити позивачеві за адресою для листування, вказаною в позовній заяві - для виконання у встановлений судом строк. У разі невиконання ухвали суду позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернена позивачеві разом з доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя А.В. Ткаченко