Справа № 277/478/26
У Х В А Л А
про зупинення провадження у справі
"22" червня 2026 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря с/з М.М. Сороки, позивача - не з`явився, представника позивача - не з`явився, відповідача - не з`явився, розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Ємільчине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача-адвокат Семенька Василь Михайлович звернувся до Ємільчинського районного суду Житомирської області в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
Ухвалою суду від 27.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
08 червня 2026 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі у зв`язку з його перебуванням на військовій службі.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою сторін в судове засідання.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на території України введено воєнний стан, який діє дотепер.
Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначене, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначена норма права забезпечує дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які перебувають на військовій службі у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Тобто, норма п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ст. 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активу участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.
При цьому, під час застосування правил п. 2 ст. 251 ЦПК України судам потрібно виходити з такого:
- з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
- упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформації про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
- якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Приписи п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008).
Отже, враховуючи, що з 24.02.2022 в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, що підтверджено довідкою №1/856 від 01.06.2026 про перебування молодшого сержанта ОСОБА_2 на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , військовим квитком, що є об`єктивною обставиною, яка перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця щодо продовження розгляду справи, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
Керуючись статтями 43, 49, 251, 252, 253, 260, 353 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Зупинити провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Т. Г. Корсун