Справа № 539/811/26
Провадження № 2/539/1091/2026
У Х В А Л А
про зупинення провадження у справі
18 червня 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Рудалєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Бас В.Г.,
учасники справи у судове засідання не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, -
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) із позовною заявою до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП не відомий) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, в якій просить суд:
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на його утримання, як продовжуючого навчання в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи відповідного віку, починаючи з 20.02.2026 року до закінчення навчання 30 червня 2029 року.
Ухвалою від 09 березня 2026 року суд відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати у спрощеному позовному провадженні, судове засідання призначив на 27 квітня 2026 року.
06 квітня 2026 року на адресу суду надійшли письмові пояснення матері відповідача - ОСОБА_3 , в яких вона зазначила, що ОСОБА_2 був мобілізований до служби в Збройних Силах України в січні 2025 року. Після проходження навчання був направлений для проходження служби у військову частину № НОМЕР_2 на території Харківської області. На даний час її син ОСОБА_2 перебуває у полоні.
Судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 на даний час дійсно перебуває у полоні держави-агресора, що підтверджується інформацією Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру», яка надійшла на адресу суду 30 квітня 2026 року.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, направивши на адресу суду заяву в якій просив судове засідання проводити без його участі та участі позивача.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає за необхідне провадження у справі зупинити з наступних підстав.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 (провадження № 14-74цс25) (далі - Постанова ВС) коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, в оцінці процесуального обов`язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі чи за участю його представника, то в суду немає підстав для зупинення провадження у справі.
Застосування правила, сформульованого у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України, всупереч волі особи, на захист якої воно спрямовано, становитиме прояв надмірного формалізму. Таке застосування перетворить захисну гарантію на перешкоду в доступі до правосуддя, стане наслідком невиправданого затягування судового процесу та порушення права особи на своєчасний судовий розгляд, що є несумісним із завданнями судочинства та стандартами статті 6 Конвенції (пункт 110 Постанови ВС).
Такий стан речей має зберігатися до тих пір, поки військовослужбовець - сторона у справі чи третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не повідомить суду про бажання скористатися гарантією, визначеною пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України (пункт 111 Постанови ВС).
Правосуддя вимагає справедливого і збалансованого судового провадження, котре базується на дотриманні принципів верховенства права, диспозитивності і пропорційності, а також має відповідати стандартам Конвенції (пункт 112 Постанови ВС).
Крім того, у Постанові ВС зазначено, що під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:
1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на даний час захоплений в полон, що підтверджується інформацією Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру», яка надійшла на адресу суду 30 квітня 2026 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що існують законні підстави, передбачені статтею 251 ЦПК України, для зупинення провадження у справі.
Керуючись статтями 251, 253, 263, 353 Цивільного процесуального кодексу України,-
П О С Т А Н О В И В:
Зупинити провадження у справі № 539/811/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Зобов`язати ОСОБА_2 невідкладно повідомити Лубенський міськрайонний суд Полтавської області про припинення перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В. Рудалєва