УХВАЛА
19 червня 2026 року
м. Київ
справа № 308/12727/16
провадження № 61-7680ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (дорожньо-транспортної пригоди)
і витрат, понесених на лікування, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної
та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПАТ «СК «Провідна»), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог
від 12 червня 2017 року, остаточно просив стягнути з відповідачів на свою користь 500 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, спричиненого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, та 78 949,95 грн
у рахунок відшкодування витрат понесених на лікування.
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом
до ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь
у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 28 500,00 грн та 50 000,00 грн - моральної шкоди.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду
від 10 лютого 2026 року, стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь
ОСОБА_2 суму страхового відшкодування за шкоду спричинену здоров`ю
у вигляді витрат на лікування у сумі 78 949,95 грн. Стягнуто з ОСОБА_1
на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в сумі 450 000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
01 червня 2026 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року у цій справі, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції, норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 23 вересня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 10 лютого 2026 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією
з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,
де питання права мають значення для широкого загалу.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії», № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить
від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії»).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи
те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно
до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах
про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.
Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Ціна позовів, предметом яких є вимоги майнового характеру, відповідно до змісту судових рішень першої та апеляційної інстанцій, становить 657 449,95 грн
(578 949,95 грн - ціна первісного позову ОСОБА_2 + 78 500,00 грн -
ціна зустрічного позову ОСОБА_1 ), яка станом на 01 січня 2026 року
не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(3 328 * 250 = 832 000,00 грн).
Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом
«в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі заявник вказує, що ця справа має для нього виняткове значення, оскільки від неї залежать його умови подальшої життєздатності.
Верховний Суд звертає увагу ОСОБА_1 , що у справі, яка становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для її учасника, та яка може бути допущена до розгляду Верховним Судом у касаційному порядку з метою перегляду судового рішення, мають бути допущені судом першої інстанції порушення закону, які не були усунені судом апеляційної інстанції, або одночасно допущені судом першої та апеляційної інстанцій порушення закону. Водночас має відбуватися порушення питань факту і права згідно з чинним законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, визначення яких вимагає розгляду справи по суті щодо неспроможності держави дотриматися своїх позитивних зобов`язань в частині регулювання певного виду діяльності,
яка має шкідливі наслідки для заявника, а також досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїми правами, існувала давно, була добре відома органам влади та має триваючий характер.
Також особа, яка подає касаційну скаргу у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зобов`язана надати докази та навести доводи на обґрунтування наявності обставин, що є підставою для допуску судового рішення у його справі до перегляду Верховним Судом.
З огляду на викладене заявник не обґрунтував необхідність відкриття касаційного провадження у справі, судові рішення в якій не підлягають касаційному оскарженню.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів та переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, однак встановлення обставин справи, дослідження
та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції
не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Відтак, сама по собі незгода заявниці з оскаржуваним судовим рішенням
не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову,
що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд, як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду
в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок
і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої
та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами,
що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023).
Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; наявність випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 10 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (дорожньо-транспортної пригоди) і витрат, понесених на лікування, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара