Справа № 489/5116/26
Провадження № 2-а/489/63/26
Ухвала
Іменем України
22 червня 2026 року м. Миколаїв
Суддя Інгульського районного суду м.Миколаєва Костюченко Г.С., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
03 червня 2026 до суду через систему " Електронний суд" звернувся позивач з позовом у якому, просить: поновити позивачу пропущений процесуальний строк на звернення до суду.
Скасувати Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності від 23.10.2025 року серії АВ № 00008603.
Ухвалою суду від 08.06.2026 відмовлено в задоволенні заяви про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та його поновленні, позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, а саме, шляхом надання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із обов`язковим зазначенням інших обставин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів .
На час постановлення ухвали суду, тобто на 22.06.2026 позивач будь - яких заяв у встановлений судом строк не надав, не усунув недоліків зазначених в ухвалі суду від 08.06.2026.
Згідно частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 4 ст. 122 КАС України передбачено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Враховуючи, що предметом оскарження у даній справі є скасуванняПостанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 23.10.2025 року серії АВ № 00008603 і позивач використав процедуру адміністративного оскарження даного рішення контролюючого органу, строк звернення до суду становить десять днів відповідно до статті 286 КАС України.
З огляду на вказане суд визнав, що позивачем пропущений десятиденний строк, який закінчився 03.11.2025 року.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
У постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Підсумовуючи наведене, суд резюмує, що, дійсно, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, підприємства.
При цьому, повторно вказує, що знаходження керівника товариства у відрядженні за кордоном тривалий час не звільняє його від обов`язку, як мінімум цікавитися роботою товариства та іншими організаційними питаннями забезпечення діяльності товариства в умовах воєнного стану. Крім того, протягом листопад 2025 - січень 2026 керівник товариства не перебував у відрядженні, а відтак право на звернення до суду могло бути реалізовано у встановлений законодавством строк, проте, відповідних доказів, які б свідчили про відсутність такої можливості, відповідач не надав.
З огляду на вказане, в ухвалі від 08.06.2026 судом був зроблений висновок, що перебування керівника у відрядження та виконанням ним обов`язків в дистанцій формі, як обставини які унеможливлюють або значно ускладнюють реалізацію права на звернення до суду у встановленому процесуальним законом строки, не є поважними причинами. Більше того, вказані обставини на які посилається позивач свідчать лише про неналежну організацію роботи товариства, що і стало причиною пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що триваюча пасивна поведінка позивача, з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів, не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Інших поважних причин, відмінних від тих, які зазначені в заяві, поданій разом із позовом, позивач не навів.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123, яка кореспондується з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими зокрема, передбачено, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на вищевказане та враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а вказана заява позивача не містить жодних обставин, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне в звернення до суду, суд дійшов висновку про повернення позивачеві позовної заяви.
Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.
Керуючись ст.ст. 122, 123, п. 9 ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності разом з доданими документами повернути позивачеві.
Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання.
Суддя Г.С. Костюченко