Справа № 203/900/26
Провадження №: 2/752/12497/26
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
22.06.2026 суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І.А., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У лютому 2026 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Центрального районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 20 березня 2026 року цивільну справу № 203/900/26 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - передано на розгляд за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2026 року цивільну справу № 203/900/26 передано на розгляд головуючому судді Кирильчук І. А.
Відповідно до статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків - три дні з дня отримання ухвали.
Підставою для залишення позовної заяви без руху була та обставина, що позивачу необхідно було надати докази надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачу ОСОБА_1 на адресу його реєстрації як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_1 .
Адреса відповідача, яка зазначена у позовній заяві ( АДРЕСА_2 ) не встановлена судом як адреса проживання/реєстрації відповідача.
Частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 15 червня 2026 року позивачу доставлено до електронного кабінету цього ж дня - 15 червня 2026 року, про що свідчить довідка суду про доставку електронного документу, що міститься в матеріалах справи.
Крім того, ухвала від 15 червня 2026 року була своєчасно внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому позивач у вільному доступі мав можливість ознайомитись з її змістом.
Таким чином, суд вважає, що позивач був повідомлений належним чином про залишення його позову без руху.
Станом на 22 червня 2026 року недоліки позивач не усунув, ухвалу суду не виконав.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Із цього приводу прецедентними є рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу, в порядку визначеному частиною третьою статті 185 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
п о с т а н о в и в:
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - вважати такою, що не подана, та повернути заявнику.
Роз`яснити позивачу, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду, з урахуванням викладеного в даній ухвалі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Ухвала виготовлена 22 червня 2026 року.
Суддя І. А. Кирильчук