КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
справа № 754/4172/26
провадження № 22-ц/824/11877/2026
22 червня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Духовної Оксани Василівни на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 03 квітня 2026 року в складі судді Бабко В. В.,
установив:
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 03 квітня 2026 року заяву ОСОБА_2 про надання строку на примирення у вказаній справі задоволено.
Надано сторонам строк для примирення терміном шість місяців.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірванні шлюбу зупинено до закінчення строку для примирення, визначеного судом, а саме до 02 жовтня 2026 року.
Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направити на адресу суду повідомлення про результат наданого строку на примирення, не пізніше 02 жовтня 2026 року.
Ухвала складена та підписана 03 квітня 2026 року.
12 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Духовна О. В. через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 03 квітня 2026 року в частині зупинення провадження у справі.
19 травня 2026 року матеріали справи надійшли на адресу Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, яке обґрунтоване тим, що позивач ознайомився з оскаржуваною ухвалою 03 травня 2026 року, коли відповідна ухвала була отримана засобами поштового зв`язку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 травня 2026 року апеляційну скаргу було залишено без руху для усунення недоліків, зокрема надання доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної ухвали (за наявності), а також докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи.
15 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Духовної О. В. про усунення недоліків, до якої було долучено докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідачу - ОСОБА_2 . Крім того, адвокат Духовна О. В. щодо доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної ухвали, зазначила, що оскаржувана ухвала від 03 квітня 2026 року була отримана на поштовому відділенні «Укрпошти» стороною позивача, а саме батьками позивача, лише 03 травня 2026 року, але поштовий конверт та поштове повідомлення були знищені ними і не збереглися через похилий вік і незнання батьків позивача про необхідність збереження цих документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції» (Bellet v. France), «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» та інші).
Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» (Bellet v. France)); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії» (Stagno v. Belgium)).
Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia) ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
Таким чином ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
Враховуючи ту обставину, що повний текст оскаржуваної ухвали було отримано позивачем засобами поштового зв`язку 03 травня 2026 року, але поштовий конверт та поштове повідомлення не збереглися, а матеріали справи містять супровідний лист від 07 квітня 2026 року про направлення ОСОБА_1 копії ухвали суду від 03 квітня 2026 року на його зареєстровану адресу місця проживання, наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга відповідає вимогамст. 356 ЦПК України, зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України перевірено, перешкод для відкриття апеляційного провадження не встановлено.
Керуючись ст. 356, 359 ЦПК України, суд
ухвалив:
Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Духовній Оксані Василівні строк на апеляційне оскарження ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 03 квітня 2026 року.
Відкрити апеляційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Духовної Оксани Василівни на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 03 квітня 2026 року.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження надіслати учасникам справи і встановити їм строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Роз`яснити, що відповідно до ч. 4 ст. 360 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді І. М. Рейнарт
Т.І. Ящук