Справа № 752/2811/26
Провадження № 2/369/13442/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хобта Юрій Михайлович, про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно та поділ спільного майна, -
встановила:
в провадженні Києво-Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно та поділ спільного майна.
Разом із позовною заявою представник позивача - адвокат Хобта Ю.М. подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0623 га з кадастровим номером [номер приховано]:10:001:0001, та будівельні матеріали, що розташованій на земельній ділянці; накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0899 га з кадастровим номером [номер приховано]:04:004:0216 та будівельні матеріали, що розташованій на земельній ділянці, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
В обґрунтування вимог заяви представник позивача посилався на те, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно та поділ спільного майна, згідно якої позивач просить визнати об`єктом права спільної сумісної власності в рівних частинах за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль OPEL VIVARO 2004 року, д.н. НОМЕР_1 , він номер НОМЕР_2 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошову компенсацію у розмірі 50% за частину ринкової вартості автомобіля OPEL VIVARO 2004 року, д.н. НОМЕР_1 , він номер НОМЕР_2 , що складає 110288.93 грн., визнати об`єктом права спільної сумісної власності в рівних частинах за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0623 га з кадастровим номером [номер приховано]:10:001:0001, виділити ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0623 та з кадастровим номером [номер приховано]:10:001:0001, визнати об`єктом права спільної сумісної власності в рівних частинах за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0899 та з кадастровим номером [номер приховано]:04:004:0216, виділити ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0899 та з кадастровим номером [номер приховано]:04:004:0216, визнати майном подружжя об`єкт незавершеного будівництва (житловий будинок) або будівельні матеріали і конструктивні елементи житлового будинку та здійснити поділ об`єкту незавершеного будівництва (житловий будинок) або будівельних матеріалів, котрі були витрачені на будівництво незавершеного житлового будинку, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0899 га з кадастровим номером [номер приховано]:04:004:0216.
Майно яке є предметом спору оформлене на відповідача - ОСОБА_2 , а саме: земельна ділянка площею 0,0623 та з кадастровим номером [номер приховано]:10:001:0001, земельна ділянка площею 0,0899 га з кадастровим номером [номер приховано]:04:004:0216. В свою чергу, земельна ділянка площею 0,0623 га з кадастровим номером [номер приховано]:10:001:0001, купувалась за кредитні кошти, які ОСОБА_1 брала в ВАТ «Універсал Банк».
Відповідач має можливість перереєструвати право власності на земельні ділянки на інших осіб, як фіктивно, так і здійснити відчуження до ухвалення рішення судом у даній справі, внаслідок чого буде неможливо виконати рішення суду. На даний час відсутні будь-які перепони у відповідача ОСОБА_2 щодо відчуження спірного майна під час судового розгляду, що явно ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також ефективне поновлення прав позивача, тому вважає за необхідне забезпечити пред`явлений ним позов. Отже, для уникнення ризиків порушення прав та законних інтересів позивача, а також для майбутнього реального виконання рішення суду є необхідним застосувати заходи забезпечення позову. Позивач має підстави побоюватись, що відповідач зможе розпорядитися спірним майном, що спричинить порушення його права на майно. За таких обставин, існує очевидна небезпека заподіяння значної шкоди, в тому числі і матеріальної, правам, свободам та інтересам позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведене вище ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також ефективне поновлення прав позивача, тому вважає за необхідне забезпечити пред`явлений ним позов.
Згідно з п. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зміст і форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Пунктом 1 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачений такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Крім того, статтею 150 ЦПК імперативно встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, за рахунок якого пропонується забезпечити позов, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння особи майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачам.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із того, що інститут забезпечення позову є процесуальним механізмом, спрямованим на гарантування реального та ефективного виконання можливого рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до пунктів 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд при вирішенні питання про забезпечення позову повинен перевірити, чи існує між сторонами спір, чи є реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду, а також чи є обраний спосіб забезпечення позову співмірним із заявленими вимогами.
При цьому обґрунтованість позовних вимог на цій стадії судом не досліджується, оскільки оцінка доказів по суті спору здійснюється виключно під час розгляду справи по суті.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України, позов може бути забезпечено шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу та перебувають у нього або у третіх осіб.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно та поділ спільного майна подружжя.
Заявлені заходи забезпечення позову стосуються нерухомого майна - земельних ділянок: площею 0,0623 га, кадастровий номер [номер приховано]:10:001:0001; площею 0,0899 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:004:0216, право власності на які підтверджується даними Державного земельного кадастру, а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостями Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.
Зазначені земельні ділянки перебувають у власності відповідача ОСОБА_2 та є безпосереднім об`єктом спірних правовідносин, що підтверджує їх тісний зв`язок із предметом позову.
Як убачається з матеріалів заяви, позивач посилається на те, що одна із земельних ділянок була набута за рахунок кредитних коштів, що додатково свідчить про наявність між сторонами майнового спору щодо правового режиму цього майна та можливості його поділу.
Суд враховує, що наявність спору щодо права власності або режиму спільного майна об`єктивно створює ризики відчуження спірного майна, зміни його правового статусу або ускладнення його подальшого виконання рішення суду у разі задоволення позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що існує реальна та обґрунтована загроза ускладнення або унеможливлення виконання можливого рішення суду, що відповідає меті забезпечення позову, визначеній статтею 149 ЦПК України.
При цьому обраний заявником захід забезпечення позову - накладення арешту на спірні земельні ділянки - є прямо передбаченим пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України та є адекватним характеру заявлених вимог, оскільки спрямований на збереження існуючого правового та фактичного стану майна до вирішення спору по суті.
Водночас суд зазначає, що заходи забезпечення позову мають застосовуватися з дотриманням принципу співмірності, тобто не повинні виходити за межі необхідного для досягнення мети забезпечення позову та не можуть обмежувати права сторін більше, ніж це є необхідним.
У цій частині суд дійшов висновку, що заявлена вимога про накладення арешту на будівельні матеріали, які розміщені на спірних земельних ділянках, не підлягає задоволенню, оскільки заявником не конкретизовано їх перелік, правовий статус та належність, що унеможливлює індивідуалізацію такого об`єкта забезпечення позову.
За таких обставин суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково, шляхом накладення арешту виключно на спірні земельні ділянки як належний, співмірний та достатній захід забезпечення позову.
Керуючись ст. 149-153, 157, 260, 261, 353-354 ЦПК України, суддя, -
постановила:
заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хобта Юрій Михайлович, про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно та поділ спільного майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0623 га з кадастровим номером [номер приховано]:10:001:0001, розташовану в м. Васильків Київської області, з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, до набрання законної сили рішення суду по даній справі.
Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0899 га з кадастровим номером [номер приховано]:04:004:0216, розташовану в с. Тарасівка Фастівського району Київської області, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), до набрання законної сили рішення суду по даній справі.
В решті заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя - О.М. Лапченко