ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань залишення позову без розгляду
22 червня 2026 року справа № 380/4561/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 380/4561/26 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 14 червня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 14 червня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою від 23.03.2026 суддя відкрила провадження у справі та вирішила проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.
06.04.2026 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № 28114). В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що наказом командира військової частини від 06.03.2024 позивача з 06.03.2024 переведено до іншої військової частини, а тому саме ця дата є крайньою, коли позивач міг розраховувати на виплату всіх не виплачених під час служби сум, та датою виникнення спірних правовідносин. Відповідач посилається на положення ст. 122 КАС України та ст. 233 КЗпП України і вважає, що позивач, звернувшись до суду, пропустив установлений строк звернення до адміністративного суду, оскільки активні дії щодо отримання відомостей про виплату грошового забезпечення вчинив лише у грудні 2025 року.
Дослідивши матеріали справи та доводи клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 169 КАС України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за позовом, поданим з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк.
Водночас Верховний Суд сформував усталений підхід, відповідно до якого положення ст. 122 КАС України не містять норми, яка б урегульовувала порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями ст. 233 КЗпП України, яка є спеціальною нормою відносно частини п`ятої ст. 122 КАС України та підлягає застосуванню під час визначення строків звернення до суду з вимогами про стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби (постанова Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, постанова Верховного Суду від 19.11.2025 у справі № 420/27284/24).
Суд враховує, що поняття «грошове забезпечення», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «заробітна плата» у розумінні законодавства, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними та охоплюються застосованим у ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці» (постанова Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 420/13606/21).
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, ст. 233 КЗпП України викладено в новій редакції, що передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 (ухваленій судовою палатою Касаційного адміністративного суду) сформував висновок, відповідно до якого, якщо мають місце тривалі правові відносини, що виникли під час дії статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, та тривали в період чинності цієї статті у редакції Закону № 2352-IX, правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини у період до 19.07.2022 підлягають правовому регулюванню згідно з положеннями ст. 233 КЗпП України у попередній редакції (без обмеження строком), а у період з 19.07.2022застосовуються норми ст. 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX (тримісячний строк).
Крім того, у наведеній постанові, а також у постановах від 23.01.2025 у справі № 400/4829/24 та від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23 Верховний Суд констатував, що у випадках невиплати військовослужбовцеві частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення до суду не може починатися раніше дати припинення відповідної служби (звільнення, виключення зі списків особового складу).
Суд також враховує висновок Верховного Суду про те, що відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст. 233 КЗпП України, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України (яким на час дії карантину строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину) та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 (якою з 30.06.2023 відмінено карантин), почався 01.07.2023.
Поряд з цим Верховний Суд у новітній практиці (постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, ухвалені у 2025- 2026 роках) сформував підхід, за яким початок перебігу строку звернення до суду у спорах про грошове забезпечення військовослужбовців пов`язується з моментом отримання особою належної та документально підтвердженої інформації про складові та розмір нарахувань (зокрема про застосовані показники та коефіцієнти), а не лише з датою виплати чи припинення служби. Якщо особа не має достатньої інформації про складові грошового забезпечення, вона не може встановити, чи були відповідні нарахування здійснені правомірно.
Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, суд зазначає таке.
Предметом спору у цій справі є перерахунок та виплата грошового забезпечення позивача за період з 14.06.2022 по 20.05.2023.
Як слідує з матеріалів справи, позивач не звільнявся з військової служби, а наказом командира військової частини від 06.03.2024 був переведений до іншої військової частини, тобто спірні суми стосуються грошового забезпечення, на яке він мав право під час проходження служби.
За таких обставин до правовідносин, що мали місце у період з 14.06.2022 по 18.07.2022 включно, застосовується ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, яка не обмежувала право працівника на звернення до суду будь-яким строком.
До правовідносин у період з 19.07.2022 по 20.05.2023 застосовується ст. 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX, при цьому перебіг тримісячного строку звернення до суду з урахуванням продовження строків на час дії карантину розпочався не раніше 01.07.2023.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, документально підтверджену інформацію про складові та розмір нарахованого йому грошового забезпечення, зокрема про застосовану відповідачем розрахункову величину (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.), позивач отримав лише з листа відповідача від 15.12.2025 № 103/1553, наданого у відповідь на адвокатський запит. До отримання зазначеного листа позивач об`єктивно був позбавлений можливості достеменно встановити, що його право на отримання грошового забезпечення у належному розмірі порушено. З цим моментом і слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду у цій справі.
Позовну заяву подано до суду 14.03.2026, тобто в межах строку звернення до адміністративного суду, обчисленого з урахуванням наведених висновків Верховного Суду. За таких обставин підстави для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду відсутні.
Посилання відповідача на те, що крайньою датою, з якої позивач міг розраховувати на відповідні виплати, є 06.03.2024 (дата переведення позивача до іншої військової частини), суд відхиляє, оскільки переведення військовослужбовця до іншої військової частини не є звільненням з військової служби та не свідчить про обізнаність позивача про склад і розмір нарахованого йому грошового забезпечення за спірний період. Доводи відповідача про триваючу пасивну поведінку позивача не спростовують того, що достатня та документально підтверджена інформація про порушення права отримана позивачем лише у грудні 2025 року.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без пропуску строку звернення до адміністративного суду, а тому правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 169 КАС України відсутні. Клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 122, 169, 248, 256 КАС України, суд
у х в а л и в:
у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви у адміністративній справі № 380/4561/26 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду у цій справі.
Суддя Потабенко Варвара Анатоліївна