Справа №:755/8282/26
Провадження №: 2/755/7993/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" червня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, клопотання представника позивача про закриття провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
у с т а н о в и в:
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
22.06.2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача про закриття провадження у справі, у якому представник зазначає, що відповідач виконав свій обов`язок перед банком та погасив виниклу заборгованість, а тому предмет спору відсутній, у зв`язку із чим позивач відмовляється від своїх позовних вимог. Представник посилається на положення п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Суд, вивчивши зміст клопотання представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення відповідного клопотання, з огляду на наступне.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Разом з цим, у постанові Верховного Суду від 17.12.2025 року зазначено, що логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Такі ж висновки містять постанови Верховного Суду від 05 листопада 2025 року в справі № 462/8477/24, від 13 листопада 2025 року в справі № 278/330/14-ц та інші. У цій справі обставини, з якими позивач пов`язує закриття провадження, настали після подання позову та відкриття провадження у справі, що виключає закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору. Суд першої інстанції безпідставно застосував пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України до спірних правовідносин, що вплинуло й на вирішення питання про повернення судового збору за подання позову.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2026 року у справі №175/1836/21 вказано, що якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави (відсутність предмету спору), оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема: шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Встановивши, що на час відкриття провадження у цій справі між сторонами існував спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, нарахованої АТ КБ «ПриватБанк» станом на 30 березня 2021 року, апеляційний суд правильно виходив з помилковості висновків районного суду про можливість закриття провадження з підстав відсутності предмета спору.
Ураховуючи наведене убачається, що остання судова практика Верховного Суду свідчить про те, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (в зв`язку з відсутністю предмету спору) є неможливим, якщо предмет спору був наявний на час звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, і перестав існувати вже після відкриття провадження.
За змістом ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
З клопотання представника позивача про закриття провадження у справі вбачається, що її фактичний зміст свідчить про відмову позивача від позову, унаслідок його добровільного задоволення відповідачем після пред`явлення позову, наслідком чого є погашення заборгованості.
Приймаючи до уваги зміст клопотання представника позивача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, яким передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Одночасно слід роз`яснити сторонам положення ч. 2 ст. 256 ЦПК України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Оскільки суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а не обох підстав визначених п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, як про це зазначено у клопотанні представника позивача, суд у своїй ухвалі зазначає, про часткове задоволення клопотання про закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 206, 255, 256, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Клопотання представника позивача про закриття провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження у справі №755/8282/26 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений та підписаний суддею 23.06.2026 року.
Суддя -