РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2026 року
м. Рівне
Справа № 558/489/24
Провадження № 22-з/4815/40/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Волощука Олександра Федоровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мєстєчкіної Ольги Іванівни на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2025 року у складі судді Фехи Т.С., ухвалене в селищі Демидівка Рівненської області, повний текст рішення складено 25 вересня 2025 року,
в с т а н о в и в :
В провадженні Рівненського апеляційного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 10 березня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мєстєчкіної Ольги Іванівни залишено без задоволення, рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2025 року залишено без зміни.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Волощук Олександр Федорович подав до апеляційного суду заяву про стягнення витрат, понесених по оплаті професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, апеляційний суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною аботретьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Із аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом із тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Вирішуючи питання часових меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд вказує, що вказівка у частині восьмій статті 141 ЦПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап перед ухваленням судового рішення за наслідками розгляду справи для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Судом встановлено, що ні відповідач ОСОБА_2 , ні його представник адвокат Волощук О.Ф. не подавали заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України про стягнення витрат на правничу допомогу із зазначенням про те, що докази щодо розміру правничої допомоги буде подано після рішення суду.
В тексті Заяви про долучення доказів судових витрат стороною відповідача та стягнення з позивача, яка подана до суду апеляційної скарги, яка направлена до апеляційного суду представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Волощуком О.Ф. 12 березня 2026 року (згідно поштового штемпеля на конверті) міститься клопотання про долучення до матеріалів справи наступних документів: копії договору про надання правничої допомоги та представництво інтересів № 52/2024 від 06.11.2024 року; копію ордеру адвоката № 112261 від 06.11.2024 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 237 від 27.02.2003 року; акт приймання-передачі виконаних робіт від 11.03.2026 року; прихідний касовий ордер № 5 від 11 березня 2026 року на суму 10 000 гривень, а також клопотання про стягнення вказаної суми з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 ..
При цьому в матеріалах справи відсутнє клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу окремим клопотанням до судових дебатів, а тому це не може розцінюватись як подання стороною в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та повідомлення про те, що докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
До судових дебатів такого клопотання також не заявлено перед апеляційним судом.
Заява, яка є предметом цього розгляду, подана суду 13 березня 2026 року, тобто після того як суд виніс постанову по справі.
Зважаючи на те, що у передбаченому законом порядку, в строк та процесуальній формі заявником не подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні, а тому у задоволенні заяви про розподіл судових витрат належить відмовити.
Керуючись ст. 137, 141, 270, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Волощука Олександра Федоровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу
залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 червня 2026 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Шимків С. С.