ф
УХВАЛА
22 червня 2026 року
м. Київ
справа №160/29152/25
адміністративне провадження №К/990/23211/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Тацій Л.В., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2026 в частинах у справі №160/29152/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просила визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії.
09 січня 2026 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7 763,17 грн, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 та 1,115.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) здійснити з 07.04.2025 індексацію пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7 763,17 грн, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» № 127 від 22.02.2021; у розмірі 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2022 році» № 118 від 16.02.2022; у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2023 році» № 168 від 24.02.2023; у розмірі 1,0796 відповідно постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2024 році» №185 від 24.02.2024; у розмірі 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» №209 від 25.02.2025, та у зв`язку із цим провести відповідний перерахунок та виплату її пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок), а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року в адміністративній справі № 160/29152/25 залишено без змін.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частинах відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, представник позивачки - адвокат Балюра А. С. подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 21.05.2026.
08.06.2026 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків шляхом уточнення судових рішень, що оскаржуються, а також вимог скаржника до суду касаційної інстанції за наслідками перегляду постанови суду апеляційної інстанції.
Скаржник у встановлений строк зазначені недоліки усунув.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував частини шосту статті 134, сьому та восьму статті 139, а також статтю 242 КАС України без урахування висновків Верховного Суду щодо відшкодування та розподілу витрат на професійну правничу допомогу, покладення судових витрат на сторону, внаслідок дій чи процесуальної поведінки якої виник спір, а також вимог до мотивування судового рішення при вирішенні питання про розмір таких витрат, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 05.03.2021 у справі № 200/10801/19-а, від 28.10.2021 у справі № 160/15983/20, від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19, від 27.04.2023 у справі № 280/4115/20, від 13.12.2023 у справі № 587/108/23, від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21, від 05.11.2024 у справі № 758/9035/23, від 14.11.2024 у справі № 727/1140/21, від 19.02.2025 у справі № 2-2293/11, від 04.03.2025 у справі № 922/1290/24, від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24, від 07.08.2025 у справі № 520/25012/24 та від 04.12.2025 у справі № 440/6585/25.
Як додаткову підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, передбачене пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України, оскільки оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам статті 242 КАС України щодо його обґрунтованості. Зокрема, апеляційний суд не навів мотивів та розрахунків, якими керувався при зменшенні витрат на професійну правничу допомогу, що, на думку скаржника, унеможливлює перевірку правильності такого висновку.
На обґрунтування наявності винятків, передбачених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме щодо можливості зменшення судом витрат на професійну правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання іншої сторони.
Також скаржник вважає, що справа має для позивачки виняткове значення, оскільки стосується компенсації понесених нею витрат на правничу допомогу, розмір яких є істотним з огляду на її майновий стан.
Наведені аргументи потребують перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження за касаційною ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2026 в частинах у справі №160/29152/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.
Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 160/29152/25.
Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Судді Н. В. Шевцова
Н. В. Коваленко
Л. В. Тацій