УХВАЛА
17 червня 2026 року
м. Київ
справа № 372/5150/23
провадження № 61-6448св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області
в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,
відповідачі: Обухівська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
1. У жовтні 2023 року керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовом до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянки.
2. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 червня
2024 року у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 червня
2024 року змінено, виключивши з рішення суду першої інстанції посилання на пропуск позовної давності.
4. Постановою Верховного Суду від 28 січня 2026 року касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 червня
2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2025 рокузалишено без змін.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення та її обґрунтування
5. У лютому 2026 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнення витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн, у змісті якої порушила питання про поновлення строку на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення.
Позиція Верховного Суду
6. Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).
7. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
8. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої
статті 133 ЦПК України).
9. У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
10. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
11. Указаний строк є процесуальним і за певних підстав може бути поновлений, а при відсутності таких підстав настають наслідки, передбачені статтею 126 ЦПК України, згідно із частиною другою якої документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).
12. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
13. Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
14. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
15. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18)).
16. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).
17. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
18. Відповідно до правового висновку, викладеного у змісті постанови Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження
№ 61-4799св23): «… у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Обґрунтувань поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, заява представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не містить (а. с. 1-3 виділених матеріалів). Таким чином, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі».
19. Тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду (постанова Верховного Суду
від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц (провадження
№ 61-8292св24)).
20. Зі змісту відзива ОСОБА_1 на касаційну скаргу вбачається, що останніймістить як попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу
у зв`язку із розглядом касаційної скарги, так і вказівку на те, що докази на підтвердження судових витрат будуть подані відповідачем протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
21. До вищезгаданого відзиву жодних доказів на підтвердження понесених судових витрат у зв`язку із касаційним переглядом справи додано не було
(Т.2, а.с.165-180).
22. У подальшому 10 лютого 2026 року через систему «Електронний Суд» ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі у змісті якої порушила питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
23. На підтвердження понесених витрат ОСОБА_1 додано до вищевказаної заяви:
- договір про надання правничої допомоги, укладений із адвокатом Тимошенко Галиною Сергіївною, датований 05 липня 2025 року;
- ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 у Верховному Суді адвокатом Тимошенко Г. С., датований 05 липня 2025 року;
- розрахунок (детальний опис робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги, датований 04 лютого 2026 року;
- акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги, датований 04 лютого 2026 року.
24. З урахуванням вищевказаного колегія суддів зауважує, що безпосередньо докази на підтвердження повноважень адвоката Тимошенко Г. С. здійснювати представництво інтересів ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції існували на момент перегляду справи в касаційному порядку, за винятком розрахунку (детальний опис робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги та акта приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги.
25. Вищезазначене дає підстави для висновку, що докази на підтвердження повноважень адвоката Тимошенко Г. С. здійснювати представництво інтересів ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції перебували у розпорядженні позивача та його представника, проте не були надані Верховному Суду разом із відзивом на касаційну скаргу.
26. Якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє
в задоволенні заяви про стягнення витрат.
27. З урахуванням викладеного, оскільки докази, що підтверджують розмір судових витрат (витрат на правничу допомогу), понесених ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції, існували на час перегляду справи в касаційному порядку; з огляду на відсутність у заяві про розподіл судових витрат клопотання про поновлення строку на подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, за наявності виключно порушеного перед судом клопотання про поновлення строку на подання самої заяви, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 141, 260, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк
В. В. Шипович